Найкраще фото Львівщини

А на Львівщині перемогла світлина національного парку «Сколівські Бескиди» Сергія Криниці.

«Сколівські Бескиди» — національний природний парк в Українських Карпатах. Розташований у південній частині Львівської області, в межах Сколівського, Дрогобицького і Турківського районів. Парк охоплює частини басейнів річок Стрию та Опору, займає площу 35684 га. Створений 11 лютого 1999 року на базі Сколівського лісового заповідника загальнодержавного значення (створений в 1983 році з метою охорони корінних ялицево-букових і букових лісів) і частини території ландшафтного заповідника загальнодержавного значення «Зелемінь» і ландшафтного заповідника місцевого значення «Майдан», а також заповідних урочищ «Дубинське», «Сопіт», «Журавлине».

Парк розташований в межах моноклінально-брилового низькогір’я Сколівських Бескидів і займає його північну частину. Абсолютні висоти на території парку — від 600 до 1260 м. Найвища точка — гора Парашка (1268 м). Переважають ландшафтні комплекси крутосхилого ерозійно-денудаційного лісистого низькогір’я.

На території парку розташовані водоспади Гуркало (р. Велика Річка) і Кам’янецький (р. Кам’янка), Східницьке родовище мінеральних вод, а також державний історико-культурний заповідник «Тустань».

Найбільші хребти і скиби — Парашка, Серединний, Зелем’янка, Сколівська скиба, Внутрішня скиба.

Хребет Парашка починається за 4 км на захід від міста Сколе і тягнеться на 7,6 км у північно-західному напрямку. 5 основних вершин хребта — Парашка, Тимків Верх, Зелена, Оброслий Верх, Корчанка.

Використано матеріали зі статей Сколівські Бескиди (національний природний парк) і Парашка (хребет) у Вікіпедії.

Еремурусовий схил — переможець у Луганській області

Еремурусовий схил, © Микита Перегрим, CC-BY-SA 3.0

Еремурусовий схил, © Микита Перегрим, CC-BY-SA 3.0

Найкращою фотографією Луганщини стала світлина, яка зображує Еремурусовий схил, автор — Микита Перегрим.

Еремурусовий схил — ботанічна пам’ятка природи місцевого значення, розташована на околиці села Липового Краснодонського району. Площа — 95,4750 га. Статус пам’ятки надано рішенням облради від 30 грудня 2010 року.

Ботанічна пам’ятка являє собою стрімкий схил південно-східної експозиції висотою до 170 метрів. На поверхні схилу — степова та петрофітно-крейдяна рослинність. Серед рослин, що ростуть на території пам’ятки, є такі, що занесені до Червоної книги України: горицвіт волзький (Adonis wolgensis), ковила Лессінга (Stipa lessingiana), ковила волосиста (Stipa capillata), громовик донський (Onosma tanaitica), еремур показний (Eremurus spectabilis).

Використано матеріали зі статті Еремурусовий схил у Вікіпедії.

Найкраще фото Донецької області — «Ранкова палітра» Зуївського парку

На Донеччині найкращою фотографією визнана «Ранкова палітра» — фото Зуївського регіонального ландшафтного парку, автор — Віталій Башкатов.

Регіональний ландшафтний парк «Зуївський» розташований на території Харцизької міськради Донецької області. Утворений 2002 року, в 2013 році межі парку розширені. Площа парку — 1532,6629 га.

До складу регіонального ландшафтного парку входять природні території, що відзначаються особливою привабливістю, науковою та природоохоронною цінністю, — лісове урочище «Липове», балка біля селища Ведмежого, Зуй-гора, долини річок Кринки та Вільхової, відслонення скельних гірських порід, степові ділянки і лісові масиви Макіївського лісництва.

Рослинність представлена в основному різнотравно-типчаково-ковиловими степами та їх петрофільним варіантом. На кам’янистих ділянках степу поширені чебречники з наявністю деревію тонколистого, полину Маршалла, бедринця крейдяного, перлівки трансільванської. Під скелями ростуть три рідкісних види папоротей. У Липовій балці та на схилах Зуй-гори поширені дубові ліси, серед яких є рідкісні формації, що підлягають охороні. Всього у межах РЛП виявлено 509 видів рослин, у тому числі багато ендемічних та реліктових, 36 видів з них підлягають особливій охороні. Це дуже цінний куточок рослинного світу Донеччини.

Територія ландшафтного парку має значний рекреаційний потенціал. І це насамперед пов’язано з районом селища Зуївки, де унікально поєдналися геологічні, геоморфологічні, гідрографічні та біологічні особливості, які у всі часи привертали до себе увагу любителів природи, туризму та альпінізму.

Використано матеріали зі статті Регіональний ландшафтний парк «Зуївський» у Вікіпедії.

Озеро Світязь на світанку — найкраще фото Волині

Озеро Світязь на світанку, © Павло Мокрицький, CC-BY-SA 3.0

Озеро Світязь на світанку, © Павло Мокрицький, CC-BY-SA 3.0

Найкращим фото Волинської області стала світлина Павла Мокрицького «Озеро Світязь на світанку».

Світязь — найглибше озеро в Україні. Розташоване на Волинському Поліссі, в межах Шацького району Волинської області. Належить до групи Шацьких озер, що на території Шацького національного природного парку.

Довжина озера 7,8 км, ширина 4,1 км. Площа 27,5 км², найбільша глибина 58,4 м, середня глибина — 7,2 м, прибережна смуга мілководна. На озері є острів площею до 7 гектарів. Через канал Світязь з’єднаний з озером Луки (на півночі) та іншими озерами.

Прозорість води 3–5,4 м (іноді до 8 м). Середня мінералізація води 0,18 г/л. Верхні шари води влітку прогріваються до 20 °C і більше, на глибині (15–17 м) температура постійна і становить 9 °C. Взимку озеро замерзає. У Світязі зберігається досить висока якість води, оскільки поряд немає значних джерел забруднення вод, а статус національного природного парку сприяє охороні вод.

Берегова лінія протяжністю понад 30 км заросла комишами, очеретом та осокою. Поблизу берегів вода частково вкрита ряскою й лататтям. Самі береги окреслені нечітко — піски, крейдяний мергель і вапняки надають їм своєрідності й неповторності. Сосни з березами, грабами, дубами подекуди підступають до самої води. Вздовж берегів іноді трапляються галька і валуни, окремі ділянки заболочені. Є затоки, найбільші — Бужня і Лука.

Озеро багате бентосом, рибою (вугор, лящ, окунь, щука, сом), водоплавними птахами; умови сприяють розведенню хутрового звіра.

У 1974 році був створений заказник «Озеро Світязь», який в 1983 році разом з кількома сусідніми заказниками і пам’ятками природи ввійшов до новоствореного Шацького національного природного парку. Площа парку 48 977 га.

На території природного парку ростуть 795 видів рослин, з них 28 занесені до Червоної книги України, живуть 333 види хребетних тварин, з яких 33 занесені до Червоної книги України.

Використано матеріали зі статей Світязь і Шацький національний природний парк у Вікіпедії.

Найкраще фото Одеської області

Осінь в Міському саду, © Катерина Красницька, CC-BY-SA 3.0

Осінь в Міському саду, © Катерина Красницька, CC-BY-SA 3.0


А на Одещині перемогу здобула світлина Міського саду восени. Автором цього фото є наша минулорічна переможниця — Катерина Красницька.

Парк «Міський сад» — сквер в Одесі, що є парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Розташований у центрі міста, на вулиці Дерибасівській. Площа парку — 1,86 га.

Найстаріший парк міста закладений був Феліксом де Рібасом (брат засновника Одеси Хосе де Рібаса) у 1803 році. Проте Фелікс де Рібас не мав належних коштів для утримання саду, тому в 1806 році безкоштовно передав його на баланс міста.

У 1949 році в центрі скверу збудований літній театр міської філармонії (архітектор Владимирська). Тут також розташовані павільйон-ротонда (архітектор Генцлер, 1943) і низка скульптурних композицій і пам’ятників.

У 1972 році рішенням облвиконкому парк отримав охоронний статус, ставши пам’яткою садово-паркового мистецтва. У 2007 році відбулася реконструкція Міського саду: була відкрита нова ротонда і музичний фонтан, відремонтовані фасади будинків, проведена заміна всіх комунікацій, зведена нова підстанція, встановлено обладнання для автоматичного поливу.

Використано матеріали зі статті Міський сад (Одеса) у Вікіпедії.

На Сумщині переміг Тростянецький парк

Парк «Тростянецький», © Сергій Криниця, CC-BY-SA 3.0

Парк «Тростянецький», © Сергій Криниця, CC-BY-SA 3.0


Найкращим фото Сумської області стала фотографія Тростянецького парку, автор — Сергій Криниця.

«Тростянецький» — парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Розташований на території Тростянецького району Сумської області в межах Тростянецької міської і Мащанської сільської рад (Нескучанське лісництво, кв. 5, 14, 15, 16), на захід від Тростянця. Парк знаходиться у віданні ДП «Тростянецьке лісове господарство». Площа парку — 256 га (з них 66,6 га в межах Тростянецької міськради). Створений у 1960 році.

Основою парку є дібровний масив природного походження, в якому знаходиться каскад трьох штучних водойм загальною площею 18,4 га, дві з яких було утворено на початку ХІХ століття, шляхом побудови двох дамб на річці Тростянці, а третя — у 80-х роках ХХ століття. Тут ростуть дуб, ясен, липа, клен, сосна та ялина.

На території парку розташовані Краснотростянецьке відділення Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації, районна лікарня, садиба держлісгоспу.

Найкраща світлина Хмельницької області — Княжпільський заказник

Заказник «Княжпільський», © Олег Шмигель, CC-BY-SA 3.0

Заказник «Княжпільський», © Олег Шмигель, CC-BY-SA 3.0


У Хмельницькій області найкращою світлиною журі визнало фото заказника «Княжпільський» Олега Шмигеля.

«Княжпільський» — ландшафтний заказник загальнодержавного значення, розташований між селами Княжполем і Гелетиною Кам’янець-Подільського району Хмельницької області (Подільське лісництво, кв. 7-25).

Утворений у 1983 році на площі 310 га, в 1990 році територія заказника розширена до 821 га. Перебуває у віданні ДП «Кам’янець-Подільський лісгосп».

Охороняються мальовнича ділянка Товтр на берегах і межиріччі Тернави та Гниловідки, вкрита типовими подільськими дібровами. В окремих місцях є виходи на поверхню вапнякових порід і скель.

Особливу цінність становлять численні вікові дерева дуба, бука, ясена, клена, липи, береки (реліктовий вид). У трав’яному покриві зростають кадило мелісолисте, первоцвіт високий, аконіт Бессера, а також рідкісні види: любка зеленоцвіта, коручка морозникоподібна, лілія лісова, підсніжник звичайний, занесені до Червоної книги України.

Багатий тваринний світ. Тут водяться: лисиця, борсук, дика свиня, куниця лісова, зозуля, трапляється також полоз лісовий, занесений до Червоної книги України.

Використано матеріали зі статті Княжпільський заказник у Вікіпедії.

Найкраще фото Дніпропетровщини

Скелі МОДРу, © Сергій Рижков, CC-BY-SA 3.0

Скелі МОДРу, © Сергій Рижков, CC-BY-SA 3.0


Найкращою фотографією Дніпропетровської області стала світлина Сергія Рижкова «Скелі МОДРу».

Скелі МОДРу — геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, розташована в Центрально-Міському районі Кривого Рогу, в житловому масиві МОДР (названий на честь Міжнародної організації допомоги революціонерам).

Площа — 62 га. Являє собою групу скель на схилі долини річки Інгульця, які є фрагментом розрізу Криворізько-Кременчуцької провінції Українського кристалічного щита. До території пам’ятки відносяться природні відслонення правого і лівого берегів річки Інгулець разом зі штучними оголеннями порід у затоплених дореволюційних залізорудних кар’єрах і в прорізі шосейної дороги, що з’єднує старий центр міста із селищем колишнього рудника імені МОДРу.

На лівому березі Інгульця, починаючи від затоплених кар’єрів біля колишнього профілакторію «Каскад» до повороту річки біля селища Весела Дача, ці оголення постають розрізненими великими і дрібними скелями і «гривками» завдовжки від 6 до 200 м і заввишки від 2 до 27 м. На правому березі Інгульця таких скель і «гривок» значно менше. Вік верхньої вікової межі порід, визнаний як 2050 млн. років. Абсолютна висота — 50 м.

Використано матеріали зі статті Скелі МОДРу у Вікіпедії.

Актовський каньйон — найкраще фото Миколаївщини

Актовський каньйон, © Анастасія Сак, CC-BY-SA 3.0

Актовський каньйон, © Анастасія Сак, CC-BY-SA 3.0

Ми продовжуємо підводити підсумки української частини конкурсу, розпочинаючи публікацію переможців у номінаціях «Найкраще фото регіону». А розпочинаємо наш цикл із Миколаївщини.

Найкращою фотографією Миколаївської області журі визнало світлину Актовського каньйону, зроблену Анастасією Сак.

Актовський каньйон розташований серед голого степу на Миколаївщині, поблизу села Актового Вознесенського району. Складається із застарілих вивітрених гранітів, перерізаних річкою Мертвоводом. Глибина каньйону 40–50 метрів, площа — понад 250 га. Являє собою унікальний комплекс гранітних скель, валунів та степової і водної екосистем, розміщений на одному з найстаріших клаптиків суші Євразії. Входить до складу регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя».

Використано матеріали зі статті Актовський каньйон у Вікіпедії.

10 найбільш мандрівних фотографів

Заповідна Лиса Гора (Канівський район), © Павло Мокрицький, CC-BY-SA 3.0

Заповідна Лиса Гора (Канівський район), © Павло Мокрицький, CC-BY-SA 3.0

Усього конкурсантами було завантажено фотографії 1329 пам’яток.

Визначено переможців конкурсу в номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток»:

  1. Сергій Криниця (348 пам’яток);
  2. Микола Сарапулов (146);
  3. Олена Мачуленко (145);
  4. Павло Мокрицький (105);
  5. Денис Вітченко (104);
  6. Олександр Зараховський (101);
  7. Юрій Репало (92);
  8. Станіслав Клевцов (91);
  9. Віталій Ільницький (74);
  10. Тарас Рикмас (56).

Усі призери отримають дипломи та призи.

З повною статистикою можна ознайомитись тут.