Конкурс розпочався!

За перші три дні конкурсу до української частини конкурсу вже завантажено більше півтисячі фотографій. За цим показником Україну, як учасницю міжнародного конкурсу, випереджає Німеччина, Марокко та Пакистан. За статистикою завантажень за країнами можна слідкувати на сторінці у Вікісховищі (стовпець Uploads). Очевидно, кількість не найголовніший показник у цьому конкурсі. Мета — отримати світлини кожної природної пам`ятки України!

А поки декілька фото. Перша конкурсна світлина зроблена у столичному парку, автор зафіксував чарівних представників фауни, єдиний в Україні вид черепах, — болотні європейські.

Emys orbicularis in Kyiv 01

Черепахи болотні європейські (Emys orbicularis) в Нижньому з Оріхуватських ставків у Голосіївському парку імені Максима Рильського. Автор: Sergento // CC BY-SA 4.0

І ще кілька випадкових фото…

Чортория орнітологічний заказник

Орнітологічний заказник «Чорторийський» поблизу села Чортория в Кіцманському районі Чернівецької області. Автор: ЯдвигаВереск // CC BY-SA 4.0

 

Місце має значення

Автор: Дарія Ширяєва, командир Дружини охорони природи м. Києва

Процедура завантаження фото у «Вікі любить Землю» є багатокроковою, і потребує уваги від учасників конкурсу. Деякі кроки є необов’язковими, і багато хто з учасників нехтує ними заради швидкості завантаження та загальної кількості фотографій. Проте якість інформації про завантажені фото є дуже важливою для роботи тих, хто працює з надбаннями конкурсу після його завершення — науковців, природоохоронців, екологів та краєзнавців.

Давайте поговоримо про один такий нюанс — точні вказівки розташування, координати місць, де були зроблені фотографії. Звичайно, для деяких об’єктів вони є загальновідомими і без вказання координат. Це можуть бути окремі пам’ятки природи з точними вказівками на їх місце розташування (визначне дерево за певною адресою, джерело тощо) або популярні туристичні пам’ятки — гірські вершини, скельні масиви, окремі озера. Важко уявити варіанти, де саме могли бути сфотографовані, наприклад, Вухаті камені, Дуб Залізняка або вершина Попа Йвана Мармароського.

«Дуб Максима Залізняка», Чигирин, хутір Буда. Автор: Yurii-mr, ліцензія: CC-BY-SA 3.0. Координати: 49° 06′ 34.9″ N, 32° 15′ 36.63″ E

Проте не завжди все так зрозуміло. Для більшості заповідних об’єктів в Україні взагалі невідоме точне місцезнаходження і надаються лише вказівки до регіону пошуку — наприклад, околиці якогось села. Інші ж можуть мати велику площу з невизначеними межами, тому фотографії, зроблені десь поблизу такої території, можуть насправді не мати відношення до неї.

З іншого боку, уявімо, що на фото, зробленому випадковим мандрівником у національному парку, зображено рідкісну рослину, що неодмінно стане відкриттям для вченого-ботаніка. Проте, як знайти місце, в якому зроблено фото, серед величезного національного парку?

Наразі ми знаходимось в процесі збору архівних даних та створення точних векторних контурів об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) . Проте до завершення цього процесу ще дуже далеко, і момент невизначеності (ПЗФ чи не ПЗФ?..) буде наступними роками лишатись. Коли ж з’являється точна інформація про те, де знаходиться заповідна територія, то перевірити належність до неї фотографій, накопичених у Вікімедіа без вказівок на координати, можна лише особистим обстеженням. І це не завжди вдасться зробити, бо вже за рік ділянка може дуже змінитись або й просто може виглядати по-різному у різні пори року. Тому для частини випадків достовірно вирішити, ілюструє фотографія потрібний об’єкт чи ні — можливо лише маючи інформацію від її автора про місце, де був зроблений знімок.

Трохи прикладів. Ботанічний заказник Червонохиженський (Черкаська область, Чорнобаївський район) має у загальних відомостях дані про площу (20 га) та більш-менш точну вказівку щодо розміщення (Червонохиженська балка бл. 800 м від дороги Золотоноша-Іркліїв). Для заказника було завантажене одне фото в рамках конкурсу, що ілюструє розорану територію:

Ботанічний заказник “Червонохиженський”. Автор: Сергій Криниця // CC-BY-SA 4.0

З цього можна зробити висновок про незадовільний стан території та факт порушення природоохоронного закондавства. Проте в цьому році вдалося отримати точну карту об’єкту та в польовій експедиції з’ясувати, як ця місцевість виглядає насправді.

Схема розміщення балки Червонохиженської та однойменного заказника (Червонохиженський, Черкаська область). Автор зображення: Дарія Ширяєва // CC-BY-SA 4.0

Заказник Червонохиженський, діброва. Автор фото: Дарія Ширяєва // CC-BY-SA 4.0

Заказник Червонохиженський, лучно-степова ділянка. Автор: Дарія Ширява // CC-BY-SA 4.0

Проліска сибірська в заказнику Червонохиженський Автор: Дарія Ширява // CC-BY-SA 4.0

Ділянка, де було зроблено завантажене фото — розорана частина балки. Дуже близько, але є наочною різниця між, з одного боку, дубовим лісом і лучно-степовими ділянками та оранкою — з іншого. На території заказника виявлені рідкісні види — шафран сітчастий (Червона книга України) та проліска сибірська (рідкісний для даного регіону), а будь-які порушення (оранка, засмічення, рубки), навпаки, відсутні. Що цікаво, офіційна карта дає на порядок меншу площу, ніж вказано для цього об’єкту. Проте ділянка повністю відповідає опису. І це — ще один етап пошуків “істини” щодо заповідних територій, який наступає після аналізу базових відомостей.

Інший об’єкт, який можна навести в якості показового прикладу — НПП «Подільські Товтри». Це найбільший національний природний парк України, та створений він, чесно кажучи, за трохи дивними стандартами — до його складу включено 2,5 адміністративні райони Хмельницької області, з усіма полями, селами, містами і, у меншій мірі, природними територіями. Що створено, то створено. Вгадати в таких умовах, яку саме ділянку нацпарку ілюструє фото — майже неможливо. Але це ще не найбільш цікаве! Дуже часто як фото Подільських Товтр поширюється фото (між іншим ним нацпарк проілюстрований на своїй вікісторінці), яке зображає панораму на каньйон Дністра з берега НПП «Подільскі Товтри», але вже з видом на інший берег – на заповідник «Медобори».

Подільські товтри. Україна Інкогніта, CC-BY-SA 3.0

Насправді ж найбільш цінні, з точки зору природоохорони, ділянки Подільських Товтр — це саме «товтри», що являють собою залишки коралового рифу стародавнього моря.

Івахновецькі Товтри. Дарія Ширяєва, CC-BY-SA 4.0

Для чого ще можуть бути важливими координати? Наводити приклади можна довго. Це і порушення в заповідних об’єктах, для яких важливо знати точну локалізацію для подальших дій з вирішення. Це точні місця знахідок видів рослин та тварин, адже моніторинг біологічного різноманіття в Україні ведеться лише силами окремих науковців і аматорів, в умовах браку бюджетних коштів. Це проектування нових об’єктів природно-заповідного фонду або розширення існуючих, якщо фото зроблено за межами заповідної території, але представляє важливі для збереження ділянки.

Отримати координати місця, де було зроблено ваше фото, можна або на місцевості (за допомогою gps-навігатора чи карти), або вже за комп’ютером (наприклад, використовуючи супутникові знімки Google Maps, де досить точно можна визначити деталі ландшафту та співвіднести з місцевістю). Для того, щоб додати координати до зображення, потрібно лише вписати їх у відповідне поле при завантаженні.

Чекаємо на Ваші фото і, сподіваємось, що брак часу не завадить додати до них координати, такі важливі у подальшій долі заповідних територій!

Фотоконкурс «Вікі любить Землю» 2016 наближається!

Першого травня 2016 року спільнота Вікімедіа розпочинає міжнародний конкурс фотографій природоохоронних об’єктів — «Вікі любить Землю» 2016. Запрошуємо долучитися до української частини конкурсу!

Апшинецький гідрологічний заказник. Автор фото — Сергій Криниця (Haidamac) [CC BY-SA 4.0].

Це вже четвертий рік конкурсу. Цього року 16 країн зголосилися взяти в ньому участь. Wiki Loves Earth — один з найбільших фотоконкурсів у світі, і ми дуже раді, що багато українців бере в ньому участь. «Вікі любить Землю» став рухом, дехто з року в рік робить фотографії пам’яток природи навмисне на конкурс. Віддані учасники, з одного боку, і новачки — з іншого, допомагають заповнювати білі плями на карті й завантажують світлини невідомих для широкого загалу місцин, де охороняється природа.

Для нас цей конкурс — чудова нагода показати красу природи різних куточків України, у тому числі проілюструвавши статті Вікіпедії. А також і привернути увагу громадськості до охорони природи. Завдяки нашим учасникам ми слідкуємо за збереженням природи за світлинами різних років.

У конкурсі може взяти участь будь-хто, потрібні лише фотографії та обліковий запис у Вікісховищі. Прогляньте списки об’єктів і завантажте фото природоохоронних територій (не важливо, якої давності, головне, що власні) у Вікісховище з 1 по 31 травня, вказавши відповідний ідентифікатор. Звісно ж, будуть призи — адже найсумлінніші фотографи мають бути винагороджені!

Про всі цікавинки підготовки та проведення конкурсу ми писатимемо тут, тож слідкуйте!
Якщо у Вас будуть якісь запитання, ставте їх у коментарях — ми відповідаємо. 

Заповідники в зоні бойових дій

Про це мало говорять. Але окрім людських жертв, бойові дії на території Донецької та Луганської призводять до цілого ряду небезпечних впливів на екологію. Нечисленні аналізи та оцінки сповіщають зокрема про забруднення земель і порушення ландшафтів природно-заповідного фонду. Очевидно, що точна оцінка заподіяної шкоди залишається складним завданням.

За даними правозахисної організації «Екологія Право Людина» постраждали території національних природних парків «Меотида» і «Святі гори», регіональних ландшафтних парків та заповідників «Донецький кряж», «Слов’янський курорт», «Краматорський», «Зуєвський», «Клебан-Бик», «Провальський степ», «Трьохізбенський степ», «Станично-Луганське». Численні об’єкти природно-заповідного фонду Донбасу постраждали від будівництва фортифікаційних споруд, вирубки лісових насаджень, лісових і степових пожеж.

Надзвичайно прикро усвідомлювати, що і цього року всупереч сподіванням організаторів конкурсу, світлин об’єків природно-заповідного фонду цього регіону не стане більше. Конфлікт не подолано, отже поїздки та фотографування є небезпечними.

Хочеться вірити, що колись усі матмуть можливість та прагнення дістатися цих місцин без побоювання за життя.

Річка Кринка у ландшафтному парку «Донецький Кряж». Парк зазнав значного пошкодження вогнем, обстрілювався. Автор фото — Александр Ильин, CC BY-SA 3.0, 2009 рік.

Степовий заповідник «Кальміуське». Ту були вириті глибокі окопи у гранітних осипах. Автор фото — Mykyta Peregrym, CC BY-SA 3.0. Учасник конкурсу 2014 року.

Ландшафтний парк «Зуївський». Під час бойових дій у ньому була розорана велика частина колись цілинного степу. Автор фото — Башкатов Віталій, CC BY-SA 3.0. Найкраще фото Донецької області у 2014 році.

Національний парк «Меотида». Частина на території квазі-республіки, частина підконтрольна Україні, ВСУ розміщують тут військові підрозділи, відбуваються стрільби. Автор фото — Швед Галина, CC BY-SA 3.0, 2013 рік.

Провальський степ. Протягом 2014—2016 його екоситсему було практично зруйновано. Автор —  Гедрович Денис, CC BY-SA 4.0. Учасник конкурсу 2015 року.

Національний парк «Святі гори». Лісові масиви постраждали від пожеж, частина лісів заміновано, покрито мереживом окопів та бліндажів. На сьогодні звільнений від бойовиків. Автор фото — Alf600, CC BY-SA 3.0. Учасник конкурсу 2013 року.

Джерела:
Екологічні наслідки війни на сході України // Вікіпедія.
Карта постраждалих заповідних територій.
Олексій Василюк. Заповідники Донеччини, перериті окопами // Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина».
Олексій Василюк. «Для нас і раніше життя було війною…» // Тиждень.ua.
Збройні сили України захоплюють заповідники // Український лісовод.

Вікіекспедиція: зимові Мармароші

Коли дослідники ходять в експедиції, вони наврядчи перш за все думають про те, щоб завантажити матеріали з неї у Вікіпедію, а коли вікіпедисти ходять в експедиції, то інколи обмежуються тільки фотографіями, якщо не дуже сильні в текстах.

Тому вікіекспедиція 22-28 січня була просто ідеально збалансована — у похід Мармароським масивом пішли 3 екологи і 3 фотографи, які спеціалізуються на дикій природі: Василюк Олексій, BioDasha, Nataliia Shevchenko, Bogomaz Mykhayilo, Konung Yaropolk, Marushchak Oleksii.

Зустріч учасників вікіекспедиції з науковим працівником Карпатського біосферного заповідника

Зустріч учасників вікіекспедиції з науковим працівником Карпатського біосферного заповідника. Автор фото — BioDasha, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Першого дня експедиції учасники зустрілися з працівниками Карпатського біосферного заповідника, і науковий співробітник заповідника провів дослідників до базового табору (висота 1540 м) маловідомою стежкою. Серед працівників КБЗ побутує думка, що зараз Вікіпедія вкрай неповно надає інформацію про заповідник. Тому перше завдання по закінченню експедиції — доповнити і виправити статті Вікіпедії за матеріалами, які нададуть працівники заповідника.

Протягом всієї вікіекспедиції панувала негода, через яку не вдалося піднятися на всі вершини Мармароського масиву, не вийшло відзняти беркута. Проте учасники зібрали інформацію, яка не доступна в теплий сезон: шукали на скелях рідкісні папороті, що є вічнозеленими рослинами, а також лишайники, які виживають в умовах суворої високогірної зими. Зокрема, були знайдені екземпляри лишайника Lobaria pulmonaria, занесеного до Червоної книги України. Це дуже чутлива до забруднення повітря рослина, яка живе у старовікових лісах.

Лишайник лобарія легеневоподібна (Lobaria pulmonaria) поселився на стовбурі дерева. Автор фото — Konung yaropolk

Лишайник лобарія легеневоподібна (Lobaria pulmonaria) поселився на стовбурі дерева. Автор фото — Konung yaropolk, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Улітку є більше можливостей сфотографувати рослини, тварини, гриби тощо, але зимова експедиція теж має свої переваги. Це можливість показати гірські вершини такими, якими їх не бачить більшість людей, і доповнити інформацію щодо зимового проходження туристичних маршрутів, які в таких умовах стають екстремальними. В процесі підготовки вікіекспедиції, її учасники розробили туристичні маршрути по всій Мараморі.

За результатами вікіекспедиції створено статті у Вікіпедії про, наприклад, живокіст серцевиднийдрік малонасіннийжовтець карпатськийдзвоники карпатські і у Вікімандрах — про Мармароський заповідний масив. Понад 20 статей було проілютровано новими фотографіями, а на сторінки КухтаПіп Іван МармароськийБерлебашкаЯлинський водоспад додано відео.

Етап обробки матеріалів завжди триває довше за саму експедицію. Уже покращено статті про МармароськийКузійськийЧорногірськийУгольсько-ШироколужанськийСвидовецький заповідні масиви та ще десяток статей, але учасникам експедиції ще лишилося чимало роботи.

Джерела:

Панорама гори Піп Іван Мармароський з підніжжя г. Берлебашка. Автор фото — Marushchak Oleksii, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Панорама гори Піп Іван Мармароський з підніжжя г. Берлебашка. Автор фото — Marushchak Oleksii, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Якщо Ви хочете поповнити Вікіпедію цікавими матеріалами, то подавайте заявку, і Вікімедіа Україна підтримає вашу експедицію! Дивіться вимоги до заявки і регламент вікіекспедицій.

Виставка фотографій пам’яток України до 15-річчя Вікіпедії

poster-RGB

У п’ятницю 15 січня об 11:30 у Національному музеї історії України відкриється виставка фотографій пам’яток культури та природно-заповідного фонду України, присвячена 15-річчю Вікіпедії. Виставку відкриють Віце-прем’єр-міністр — міністр культури України В’ячеслав Кириленко та голова правління ГО «Вікімедіа Україна» Ілля Корнійко.

Вікіпедія – це вільна енциклопедія, мета якої – забезпечити вільний доступ кожній людині до всієї суми знань людства. Цієї п’ятниці їй виповнюється 15 років. Першим був створений розділ Вікіпедії англійською мовою. У січні також відзначають дні народження розділи Вікіпедії кримськотатарською мовою (12 січня йому виповнилося 8 років) та українською (30 січня виповниться 12 років).

Для ілюстрування Вікіпедії в Україні та світі проводяться фотоконкурси для збору світлин пам’яток культури, архітектури, археології, історії, а також природи: «Вікі любить пам’ятки» та «Вікі любить Землю». Світлини-переможці цих конкурсів будуть представлені на виставці, присвяченій ювілею вільної енциклопедії. Виставка триватиме до 17 січня.

Організатори заходу: Міністерство культури України, громадська організація «Вікімедіа Україна» та Національний музей історії України.

Місце проведення: м. Київ, вул. Володимирська 2, Національний музей історії України.

Контакти:

press@wikimedia.in.ua
+38 096 916 07 19 — Олена Захарян, голова прес-служби ГО «Вікімедіа Україна».
+38 096 150 32 91 — Наталія Тимків, в.о. виконавчого директора «Вікімедіа Україна».
+38 044 78 65 45, 066 786 16 50 — Олеся Мороз, відділ зв’язків з громадськістю Національного музею історії України.
+38 044 235 22 33 — Міністерство культури України

Переможці міжнародного фотоконкурсу Вікі любить пам’ятки 2015

Міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» (Wiki Loves Monuments) 2015 року закінчився! Маємо честь представити вам 15 найкращих фотографій з усього світу :)

«Вікі любить пам’ятки», як ви знаєте, має дві благородні мети: привернути увагу до [збереження] пам’яток культурної спадщини і наповнити Вікісховище вільними, доступними для використання їх фотографіями. Основну вигоду отримує, звісно, Вікіпедія, адже завантажені багатьма учасниками на конкурс світлини згодом ілюструють статті енциклопедії.

231 431 файлів від 6 618 користувачів з 33 країн (причому 41 користувач завантажив понад тисячу зображень кожен) — це вражаючі цифри. Зрозуміло, що зробити вибір для міжнародного журі було дуже і дуже складно, навіть попри те, що воно отримало вже найкраще з найкращого у національних конкурсах. Серед переможців знайдете світлини маяків, мечетей, монастирів, замків, ратуші і навіть підземного переходу — але якого! Не всі пам’ятки культури можуть чи зобов’язані бути красивими, але ці — таки є :)

А ще ви можете переглянути галерею світлин-фіналістів конкурсу, з яких відбувався остаточний відбір. За тиждень-два також буде доступний звіт журі. Припрошуємо написати у Вікіпедію статтю про пам’ятку, яка припаде вам до душі :)

1 місце. Аерофотозйомка Вестерхеферського маяка, Німеччина. Автор фото — Marco Leiter (Phantom3Pix), ліцензія CC-BY-SA-4.0

1 місце. Аерофотозйомка Вестерхеферського маяка, Німеччина. Автор фото — Marco Leiter (Phantom3Pix), ліцензія CC-BY-SA-4.0

3 місце. Сакра-ді-Сан-Мішель (монастир святого Михаїла) на горі Піркір'яно, провінція Турин, Італія. Автор фото — Elio Pallard, ліцензія CC-BY-SA-4.0

2 місце. Сакра-ді-Сан-Мішель (монастир святого Михаїла) на горі Піркір’яно, провінція Турин, Італія. Автор фото — Elio Pallard, ліцензія CC-BY-SA-4.0

3 місце. Зал Нової Ратуші в Ганновері. Автор фото — Raycer, ліцензія CC-BY-SA-4.0

3 місце. Зал Нової Ратуші в Ганновері, Німеччина. Автор фото — Raycer, ліцензія CC-BY-SA-4.0

4 місце. Вигляд берлінського Олімпійського стадіону з «Марафонських воріт». Автор фото — Jan Künzel, ліцензія CC-BY-SA-4.0

4 місце. Вигляд берлінського Олімпійського стадіону з «Марафонських воріт», Німеччина. Автор фото — Jan Künzel, ліцензія CC-BY-SA-4.0

5 місце. Голова Будди у храмі Ват Махатхат, Аютайя, Таїланд. Автор фото — Siripatwongpin, ліцензія CC-BY-SA-4.0

5 місце. Голова Будди у храмі Ват Махатхат, Аютайя, Таїланд. Автор фото — Siripatwongpin, ліцензія CC-BY-SA-4.0

6 місце. Замок Шамбор, департамент Луар-і-Шер, Франція. Автор фото — Arnaud Scherer, ліцензія CC-BY-SA-4.0

6 місце. Замок Шамбор, департамент Луар-і-Шер, Франція. Автор фото — Arnaud Scherer, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Підземний пішохідний перехід у віденському районі Внутрішнє місто, поблизу Віденської державної опери. Автор фото — Thomas Ledl, ліцензія CC-BY-SA-4.0

7 місце. Підземний пішохідний перехід у віденському районі Внутрішнє місто, поблизу Віденської державної опери, Австрія. Автор фото — Thomas Ledl, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Ансамбль Соловецького монастиря. Архангельська область, Росія. Автор фото — Алексей Задонский, ліцензія CC-BY-SA-4.0

8 місце. Ансамбль Соловецького монастиря, Архангельська область, Росія. Автор фото — Алексей Задонский, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Хода будистів і храм Пхра Махатхат під час Фестивалю Хе Пха Кхин Тхат. Провінція Накхонсітхаммарат, Таїланд. Автор фото — KOSIN SUKHUM, ліцензія CC-BY-SA-4.0

9 місце. Хода будистів і храм Пхра Махатхат під час Фестивалю Хе Пха Кхин Тхат у провінції Накхонсітхаммарат, Таїланд. Автор фото — KOSIN SUKHUM, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Інтер'єр мечеті Вакіль, Шираз, Іран. Автор фото — Mohammad Reza Domiri Ganji, ліцензія CC-BY-SA-4.0

10 місце. Інтер’єр мечеті Вакіль, Шираз, Іран. Автор фото — Mohammad Reza Domiri Ganji, ліцензія CC-BY-SA-4.0

Мечеть ар-Ріфаї (справа) і Мечеть султана Хасана (зліва) з Каїрської цитаделі, Єгипет. Автор фото — Mohamed kamal 1984, ліцензія CC-BY-SA-4.0

11 місце. Мечеть ар-Ріфаї (справа) і Мечеть султана Хасана (зліва) з Каїрської цитаделі, Єгипет. Автор фото — Mohamed kamal 1984, ліцензія CC-BY-SA-4.0

12 місце. Музей Інконфіденсії в Ору-Прету, Бразилія. Автор фото — Ricardotakamura, ліцензія CC-BY-SA-4.0

12 місце. Музей Інконфіденсії в Ору-Прету, Бразилія. Автор фото — Ricardotakamura, ліцензія CC-BY-SA-4.0

13 місце. Церква-кальварія Клуж-Менештур у Клуж-Напоці, Румунія. Автор фото — Pan Ioan, ліцензія CC-BY-SA-4.0

13 місце. Церква-кальварія Клуж-Менештур у Клуж-Напоці, Румунія. Автор фото — Pan Ioan, ліцензія CC-BY-SA-4.0

14 місце. Боскет «Віяло» (Der Fächer) в садах палацу Шенбрунн, Відень, Австрія. Автор фото — Herzi Pinki, ліцензія CC-BY-SA-4.0

14 місце. Боскет «Віяло» (Der Fächer) в садах палацу Шенбрунн, Відень, Австрія. Автор фото — Herzi Pinki, ліцензія CC-BY-SA-4.0

15 місце. Монастир Святого Симона Кожум'яки в Каїрі, Єгипет. Автор фото — Hoba offendum, CC-BY-SA-4.0

15 місце. Монастир Святого Симона Кожум’яки в Каїрі, Єгипет. Автор фото — Hoba offendum, CC-BY-SA-4.0

Усі фотографії можна вільно використовувати за умови вказання автора і ліцензії, на зразок підписів у цьому дописі.

Представлено найкращі світлини пам’яток культури України 2015

Уже вчетверте відбувся конкурс фотографій пам’яток культурної спадщини України для Вікіпедії «Вікі любить пам’ятки». 21 листопада у Національному заповіднику «Києво-Печерська Лавра» було нагороджено переможців конкурсу й відкрилася виставка найкращих робіт.

Виставка проходитиме в Лаврській дзвіниці Києво-Печерської Лаври й триватиме до 27 листопада 2015.

Міжнародний проект «Вікі любить пам’ятки» спрямований на створення повної ілюстрованої інформаційної бази про культурний спадок світу; зібрані фотографії будуть використані у Вікіпедії. У 2015 році конкурс відбувся у 33 країнах.

В українській частині конкурсу було завантажено найбільше фото серед всіх країн-учасниць — понад 41 тисячу фотографій більше 14-ти тисяч об’єктів культурної спадщини. 3334 пам’ятки були сфотографовані вперше. Участь у конкурсі взяли 232 автори, троє з них потрапили в десятку найктивніших завантажувачів фото у світі.

У межах проекту були нагороджені автори найкращих фотографій та автори, що сфотографували найбільшу кількість об’єктів, загалом та за областями. Найкращі світлини (за місцями) наводяться нижче.

На церемонії нагородження також було оголошено про старт тематичного тижня у Вікіпедії, присвяченого культурній спадщині, який триватиме із 1 по 20 грудня 2015 року. Передбачатиметься створення статей про об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО, зокрема пам’ятки, що входять до складу комплексу Києво-Печерської лаври, а також про нерухомі пам’ятки України. Тиждень ініційовано на відзначення 25-ти ліття включення об’єкту  «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська лавра» до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Всього від України до списку ЮНЕСКО входить 7 найменувань. Підсумки тижня буде здійснено до 25 грудня. Основною метою такого тижня є привертання уваги до культурної спадщини, її охорони та популяризації, а також створення статей для використання світлин, завантажених у рамках фотоконкурсу, у Вікіпедії, Вікімандрах та інших вікіпроектах.

На подяку за сприяння у проведенні конкурсів  Національному заповіднику «Києво-Печерська Лавра» було презентовано картину з фотографією-переможцем міжнародного конкурсу «Вікі любить Землю» 2014 року авторства Дмитра Балховітіна (справа).

 

Отже, десятка переможців «Вікі любить пам’ятки 2015»:
1-е місце. Комплекс Кам’янець-Подільської фортеці, Хмельницька область, Кам’янець-Подільський
© Сергій Криниця, ліцензія CC-BY-SA-4.0

2-е місце. Німецький народний дім, Чернівці
© Максим Присяжнюк, ліцензія CC-BY-SA-4.0

3-є місце. Комплекс Успенського печерного монастиря, АР Крим, Бахчисарай
© Максим Присяжнюк , ліцензія CC-BY-SA-4.0

4-е місце. Галицький замок, Івано-Франківська область, Галич
© Катерина Байдужа, ліцензія CC-BY-SA-4.0

5-е місце. Одеський національний академічний театр опери та балету, Одеса
© Костянтин Брижниченко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

6-е місце. Святогірська лавра, Донецька область, Святогірськ
© Костянтин Брижниченко, ліцензія CC-BY-SA-4.0

7-е місце. Пасаж та готель «Пасаж», Одеса
© Катерина Красницька, ліцензія CC-BY-SA-4.0

8-е місце. Палац «Ластівчине гніздо», АР Крим, Ялтинська міськрада, смт Гаспра
© Віталій Башкатов, ліцензія CC-BY-SA-4.0

9-е місце. Семінарська церква, частина комплексу резиденції митрополитів Буковини та Далмації, Чернівці
© Ігор Куницький, ліцензія CC-BY-SA-4.0

10-е місце. Комплекс споруд Хотинської фортеці, Чернівецька область, Хотин
© Сергій Курля, ліцензія CC-BY-SA-4.0

АНОНС. Нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки»

лого Вікі любить пам'яткиУ суботу, 21 листопада, об 11:30, у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику відбудеться церемонія нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2015. Також відкриється виставка найкращих світлин пам’яток культури та природно-заповідного фонду України за два роки проведення двох фотоконкурсів — всього 40 картин.

Місце проведення: м. Київ, вул. Лаврська 9, перший ярус Великої лаврської дзвіниці.

Важливо й інше: після офіційної частини заходу відбудеться неформальна зустріч. Конкурси «Вікі любить пам’ятки» і «Вікі любить Землю» мають видозмінитися на наступний рік, аби досягти своєї головної цілі — зібрати фотографії усіх підохоронних об’єктів. Організатори прагнуть заохотити учасників робити фотографії менш популярних пам’яток, полегшити роботу журі, підвищити рівень об’єктивності — тому беруть до уваги думку наших фотографів, суддів і партнерів. Зараз як ніколи потрібно отримати усі можливі відгуки, ідеї, пропозиції, щоб наступний конкурс задовольнив усіх.

Запрошуємо б суботу 21 листопада до Лаври усіх зацікавлених у тому, щоб підняти конкурс на новий рівень: переможців і учасників, цьогорічних і минулих, членів журі і тих, хто хотів би в ньому бути, тих, хто може допомогти, і тих, хто знає людей, які допоможуть.

Контакти:
press@wikimedia.in.ua
+38 096 916 07 19 — Олена Захарян, голова прес-служби ГО «Вікімедіа Україна».
+38 096 150 32 91 — Наталія Тимків, виконавчий директор «Вікімедіа Україна».
+38 044 406 63 59 — Олег Топилко, начальник відділу музейно-освітньої роботи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Кримське фото на нагородженні переможців конкурсу статей про пам’ятки Криму

логотип Вікіпедії обриси Криму, заповнені кольорами прапора України31 жовтня Вікіпедія відзначила переможців конкурсу статей «Пам’ятки України: Крим», який проходив улітку.

Конкурс «Пам’ятки України: Крим» був присвячений, перш за все пам’яткам культури, архітектури, історії й археології, але також і загалом культурному пласту — усі охочі писали статті про будівлі, місцевості, осіб тощо.

Початок конкурсу був приурочений до Дня кримськотатарського прапора 26 червня, закінчився він 31 серпня. Для багатьох дописувачів Вікіпедії літо — час канікул і відпусток; все ж, за цей час було написано 211 статей — і це гарний результат. Паралельно з конкурсом у Вікіпедії проходив тематичний місячник співпраці (опрацювання статей не на конкурсну тематику), у рамках якого було створено 135 статей, переважно про населені пункти АРК.

Усіх переможців, інших активних учасників та всіх охочих організатори зустрічали на урочистій церемонії нагородження у суботу 31 жовтня у Національному заповіднику «Софія Київська». Вручив дипломи переможцям віце-прем’єр-міністр — міністр культури України В’ячеслав Кириленко. «Про Крим не можна забувати жодної секунди, бо Херсонес, Судак, Балаклава, Чуфут-кале, Бахчисарайський фонтан — це все Україна», — підкреслив міністр. Директор заповідника Неля Куковальська висловила побажання, щоб наступна церемонія нагородження вікіпедистів колись змогла відбутися у Генуезькій фортеці у Судаку, складовій заповідника.

Міністр культури України В'ячеслав Кириленко, виконавчий директор ГО «Вікімедіа Україна» Наталія Тимків, директор заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. Автор фото — Ilya, ліцензія CC BY-SA.

Міністр культури України В’ячеслав Кириленко, виконавчий директор ГО «Вікімедіа Україна» Наталія Тимків, директор заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. Автор фото — Ilya, ліцензія CC BY-SA.

Також було згадано і фотографії природи Криму, що займали призові місця у фотоконкурсі «Вікі любить Землю». «Вікімедіа Україна» подарувала Віце-прем’єр-мініструміністру культури фотографію «Урочище “Демерджі” поблизу Алушти» автора Анастасії Сак, учасниці міжнародного конкурсу Wiki Loves Earth 2015.

Автор фото — Ilya, ліцензія CC BY-SA

Автор фото — Ilya, ліцензія CC BY-SA

Трійка переможців конкурсу виглядає так:

Переможниця конкурсу «Пам'ятки України: Крим» Даринка Когутяк з Івано-Франківська. Автор фото — Ilya, ліцензія CC BY-SA

Переможниця конкурсу «Пам’ятки України: Крим» Даринка Когутяк з Івано-Франківська. Автор фото — Ilya, ліцензія CC BY-SA

Призер конкурсу Андрій Курбико та міністр культури В'ячеслав Кириленко. Автор фото — Ilya, ліцензія CC BY-SA.

Призер конкурсу Андрій Курбико та міністр культури В’ячеслав Кириленко. Автор фото — Ilya, ліцензія CC BY-SA.

Призер конкурсу Ростислав Камерістов, міністр культури В'ячеслав Кириленко, директор «Софії Київської» Неля Куковальська. Автор фото — Ilya, ліцензія cc BY-SA.

Призер конкурсу Ростислав Камерістов, міністр культури В’ячеслав Кириленко, директор «Софії Київської» Неля Куковальська. Автор фото — Ilya, ліцензія cc BY-SA.

Конкурс закінчився, але це стосується тільки часових рамок лише цього конкурсу. Ми не втомлюємося повторювати, що важливі і фотографії, й енциклопедичні статті, і новини — і про пам’ятки культури, і природи, і все-все, варте того, щоб бути описаним. Ваші руки у вікіпроектах дуже і дуже потрібні!

Читайте більше у блозі Вікімедіа Україна. Більше фотографій із заходу дивіться за цим посиланням у Вікісховищі. Усі світлини можна вільно використовувати за умови зазначення автора та назви ліцензії.