10 років Вікісховищу

У спільноті волонтерів Вікімедіа витає піднесений настрій — святкуємо 10 років Вікісховищу, збірці медіа-файлів, яку кожний може доповнювати. Створення Сховища Вікімедіа (або ж Вікісховища), було офіційно оголошене 7 вересня 2004 року. 22 706 081 медіафайл було завантажено спільнотою волонтерів Вікімедіа за цю декаду і до моменту написання цього тексту.

За цей час дописувачі Вікісховища робили свій внесок у безліч способів, зокрема через щорічний фотоконкурс «Wiki Loves Monuments», що проходить восени. Книга рекордів Гіннеса визнала це змагання найбільшим фотоконкурсом у світі, оскільки він надихнув користувачів завантажити понад 900 тисяч зображень від 2010 року. І звісно ж, світлини для «Вікі любить пам’ятки», який ми проводимо в Україні, також зберігаються у Вікісховищі.

Виконавчий директор Фонду Вікімедіа Лайла Третіков зазначила: «Чимало людей не знає, що чудові вільно ліцензовані зображення, які ілюструють Вікіпедію, зберігаються і оберігаються спільнотою волонтерів Вікісховища. Вікісховище — це візуальний рушій проектів Вікімедіа, і ми чекаємо на наступні десять років внесків, співпраці і поширення». А окрім Вікіпедії, зображення можна використати також і в сестринських проектах: Вікімандрах, вільному туристичному путівнику, Вікіновинах, тощо.

Кругла дата є також приводом подякувати численним учасникам програми GLAM, які долучилися до наповнення Вікісховища світлинами як загалом, так і в рамках конкурсу: бібліотекам, галереям, музеям і архівам.

«Перша декада — це лише початок», — каже Ерік Мьоллер, який і подав колись ідею зробити Вікісховище центральним медіазбірником для проектів Вікімедіа. Організатори ВЛП 2014 приєднуються до привітань проекту і позитивного погляду Еріка у майбутнє. Давайте спільними зусиллями поповнимо Сховище — і Вікіпедію, яка найбільше від цього виграє, — світлинами пам’яток з усіх усюд України.

Дуб Тамме-Лаурі. Найстаріше дерево в Естонії. Дуб Тамме-Лаурі. Найстаріше дерево в Естонії. Автор — Abrget47j. CC-BY-SA 3.0. Одне із «зображень дня» на Вікісховищі.

За прес-релізом Фонду Вікімедіа «Wikimedia Commons celebrates its 10th anniversary».

Думка фахівця

Олег Жарій

Олег Жарій

На мій погляд, значення проекту і фотоконкурсів «Вікі любить Землю» досить багатогранне. По-перше, це знайомство як земляків, так і жителів інших країн з красою і розмаїттям рідного краю. В епоху зростаючого впливу Інтернет-технологій, люди, що мають можливість подорожувати виходячи з бажань, а не з обмежених фінансових можливостей, вибирають майбутні локації виходячи з інформації, і не в останню чергу у вигляді фотографій, що знаходять у Всесвітній Мережі. Навіть для багато подорожуючого фотографа, як автор цих рядків, перегляд представлених на конкурс світлин привів до ряду несподіваних відкриттів досі невідомих чудес природи і творінь людських рук, якими багата Україна.

Ресурси Вікісховища, куди завантажуються конкурсні фотороботи, мають неоціненне значення передусім для некомерційних просвітницьких закладів – вишів, шкіл, ба навіть дитсадків (зараз навіть дошкільнята вміють користуватися Інтернетом!)

Проведення послідовних конкурсів дозволить кінець кінцем створити майже вичерпний фотобанк найцікавіших місць країн-учасників. В Україні, це – Сім чудес України, Сім природних чудес України, Сім чудес України (замки, фортеці, палаци), Сім чудес Києва, включаючи номінантів по областях – загалом декілька сотень об’єктів. Поки що, в надходженнях конкурсів, що відбулися, відображені далеко не всі з них.

Якість світлин зростає від конкурсу до конкурсу. Однак багато професійних (читай – комерційних) фотографів утримуються від участі. Ніхто з них, в тому числі і автор цих рядків, не проти використання ресурсів Вікісховища в НЕКОМЕРЦІЙНИХ цілях, але не бажають, щоб їх світлини безоплатно використовувались на сайтах туроператорів, друку на магнітах, чашках тощо. Тому організаторам слід продумати механізми протидії безконтрольному комерційному використанню безцінних фоторесурсів.

У другій частині допису я хочу поділитися думками про декілька робіт-фіналістів конкурсу. Продовжити читання

Трохи відео від наших колег

Пропонуємо Вашій увазі добірку промоційних відео конкурсу “Вікі любить Землю” в різних країнах.

Македонія

Австрія

Вірменія

Сюжет про конкурс вірменського телебачення

Виставка переможців у номінації «Найкраще фото»

19—20 липня у Золотих воротах (м. Київ) пройде виставка найкращих фотографій української частини міжнародного фотоконкурсу пам’яток природи «Вікі любить Землю». Запрошуємо усіх, хто не зміг побувати на церемонії нагородження — чудові фотографії української природи дуже гарно виглядають у древніх стінах.

Афіша фотовиставки // Макет: Олеся Гриджук

Відбулася церемонія нагородження переможців фотоконкурсу!

12 липня у Золотих воротах (м. Київ) відбулася церемонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу пам’яток природи «Вікі любить Землю». 

У 2014 році в Україні конкурс залучив 416 учасників, які завантажили понад 12 тисяч фотографій 1324 пам’яток природи.

Найкращою світлиною було визначено знімок із Криму.

Перше місце у номінації «Найкраще фото» української частини фотоконкурсу «Вікі любить Землю» / Wiki Loves Earth Ukraine отримало фото — «Скелі Демерджі». Ландшафтний заказник «Демерджі-яйла», АР Крим, © Віталій Башкатов // Фото: Ilya

Фотоконкурс «Вікі любить Землю» втілюється громадською організацією «Вікімедіа Україна» — офіційним українським представництвом Фонду Вікімедіа, що опікується Вікіпедією та її сестринськими вікіпроектами. Метою проекту є поширення вільних знань про природний спадок України та світу. Отримані під час фотоконкурсу світлини будуть використовуватися для ілюстрації статей на Вікіпедії та інших вікіпроектах. У рамках конкурсу було завантажено 12 053 світлини, з яких професійне журі обрало десять найкращих.

Запрошення для гостей. Макет: Олеся Гриджук // Фото: Ilya

Біля входу до Золотих воріт — перед початком церемонії нагородження // Фото: Ilya

Сам захід та фотовиставка десяти найкращих робіт відбувалася у проїзді Золотих воріт // Фото: Yurii-mr

Фотовиставка фотографій пам’яток природи у пам’ятці архітектури. Роботи Віталія Башкатова, Павла Мокрицького, Володимира Хіраша та Максима Присяжнюка // Фото: Ilya

Роботи Віталія Башкатова та Павла Мокрицького // Фото: Ilya

У конкурсі брали участь фотографії, що ілюструють природні пам’ятки згідно з офіційними списками пам’яток природного спадку України. На жаль, не всі пам’ятки природи навіть рахуються на обліку держави. Неприємним «відкриттям» конкурсу було те, що такий відомий ботанічний феномен як «Тунель кохання» — зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев, кущів, які сплелися між собою, та утворили дивовижний щільний тунель точної арочної форми — не є пам’яткою природи… Цей ботанічний феномен є місцем паломництва туристів та пар закоханих, візитною карткою Рівненщини. Але навіть закон (хоч якою й ефемерною ця оборона іноді видається) його не охороняє).

Партнери та гості церемонії нагородження // Фото: Ilya

Гості церемонії // Фото: Ilya

Фуршет для гостей церемонії // Фото: Olena Zakharian

«Фотографії усіх пам’яток природи, незалежно від рівня значимості, мають значення для поширення вільних знань про природний спадок, зокрема, через статті у Вікіпедії. Завантажені світлини були різної якості, але надзвичайно багато з них були чудовими. Ми також провели місяць написання статей до Вікіпедії на тему пам’яток природи, щоб посприяти процесу поширення інформації про природні об’єкти, що потребують захисту», — відзначає міжнародний координатор проекту «Вікі любить Землю» Альона Зубченко.

Переможець у номінації «Найкраще фото» — Віталій Башкатов // Фото: Yurii-mr

На церемонії було нагороджено переможців у номінаціях за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток природи по кожному з регіонів України і за найкращі фотографії з усіх областей, а також учасників, які сфотографували найбільшу кількість об’єктів загалом на території країни, та авторів десяти найкращих фотографій.

У номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» переміг фотограф Сергій Криниця. На жаль, він не зміг бути присутнім на церемонії.

Микола Сарапулов — друге місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» // Фото: Yurii-mr

Олена Мачуленко — третє місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» // Фото: Sergento

Павло Мокрицький — четверте місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» // Фото: Yurii-mr

Денис Вітченко — п’яте місце у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» // Фото: Yurii-mr

Призери мали можливість поспілкуватися із журналістами, організаторами, іншими учасниками конкурсу.

Переможець у номінації «Найкраще фото Полтавської області» — Олександр Яловега // Фото: Ilya

Найкращим фотографом проекту за версією його медіа-патрону журналу «Фокус» став Дмитро Балховітін із фото «Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область».

Дмитро Балховітін отримав сертифікат на річну передплату видання // Фото: Yurii-mr

Дмитро Балховітін спілкується із журналістом біля своєї роботи // Фото: Ilya


 
Фотографії-переможці в повному розширенні доступні за гіперпосиланнями в тексті вище, і на сайті конкурсу.  
Фотографії з церемонії нагородження зібрані тут:https://commons.wikimedia.org/wiki/Category:Wiki_Loves_Earth_2014_Awards_in_Ukraine

Анастасія Сак отримала дві відзнаки на конкурсі — і її робота третя в списку найкращих // Фото: Sergento

На фото три призери (зліва направо): Анастасія Сак, Дмитро Балховітін та Віталій Башкатов. Роботи Олександра Черних, Дмитра Балховітіна та Роберта Лабчука // Фото: Sergento

Наталія Тимків дає коментарі телеканалу про конкурс «Вікі любить Землю». Робота Віталія Башкатова // Фото: Ilya

Партнерам та журі конкурсу було вручено подяки від організаторів.

Оксана Ластовська — заступник начальника відділу «Золоті ворота» // Фото: Yurii-mr

Руслан Андрійко, заступник директора департаменту заповідної справи, представник Міністерства екології та природних ресурсів України // Фото: Yurii-mr

Лев Савицький, фотограф, член журі // Фото: Микола Василечко

Ростислав Журавчак (Рівненський природний заповідник) презентує подарунки для переможців у Рівненській області від ПЗ // Фото: Sergento

Після церемонії гості мали можливість піти на екскурсію Золотими воротами // Фото: Ilya

Усі переможці, які не змогли бути присутні на церемонії нагородження, зможуть отримати призи поштою чи при зустрічі.

Переможці у номінації «Найкраще фото»

Нарешті ми оголошуємо переможців у номінації «Найкраще фото». Ці десять світлин представлятимуть Україну на міжнародному етапі конкурсу.


1. «Скелі Демерджі». Ландшафтний заказник «Демерджі-яйла», АР Крим, © Віталій Башкатов


2. «Вид з Говерли на Карпатський національний парк». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область, © Дмитро Балховітін


3. «Актовський каньйон». Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», Миколаївська область, © Анастасія Сак


4. «Зимовий Кукуль». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область; Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область © Володимир Хіраш


5. «Шаан-Кая у хмарах». Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, АР Крим, © Олександр Черних


6. «Озеро Світязь на світанку». Шацький національний природний парк, Волинська область, © Павло Мокрицький


7. «Полонина Григорівка, вид на Говерлу і Петрос». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область; Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область, © Максим Присяжнюк


8. «Ранкова палітра». Регіональний ландшафтний парк «Зуївський», Донецька область, © Віталій Башкатов


9. «На Говерлі». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область; Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область, © Роберт Лабчук

10. «Півострів». Ботанічний заказник «Новий Світ», гідрологічна пам’ятка природи «Прибережний аквальний комплекс між Новим Світом і Судаком», АР Крим, © Віталій Башкатов

Природні дивовижі Рівненщини

На Рівненщині перемогла фотографія унікальної геологічної пам’ятки природи – «Базальтових стовпів».

Пам’ятка розташована на західному схилі Українського кристалічного щита. Загальна протяжність відслонень базальтів у межах пам’ятки — 180–230 м. Товщина стовпів коливається в межах від 0,6 до 1,2 м. Переважають із товщиною 0,8—1,0 м. Висота — від 3 м до 30 м. Вони мають властивість давати прямий рівний розкіл. Щільні ряди колон-багатогранників вражають монументальністю і геометричним досконалістю. Деякі кар’єри затоплені, і в поєднанні зі спокійною гладдю води базальтові стіни виглядають особливо мальовничо.

Також на території пам’ятки є мінерали адуляр, хлорит, яніт, кварц, халцедон, кальцит, барит, гематит, пірит, марказит, псиломелан, борніт, азурит, мідь самородна.

«Базальтовим стовпам» було присвоєно статус пам’ятки природи місцевого значення рішенням Рівненського обласного виконавчого комітету від 22 листопада 1983 року № 343.

Журі відзначило, що автор всесторонньо розкрив пам’ятку, завантаживши серію фотографій із нею, що «мають композиційний підхід і гарно ілюструють саме цю пам’ятку природи».

Неприємним «відкриттям» конкурсу було те, що такий відомий ботанічний феномен як «Тунель кохання» – зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев, кущів, які сплелися між собою, та утворили дивовижний щільний тунель точної арочної форми – не є пам’яткою природи… Цей ботанічний феномен є місцем паломництва туристів та пар закоханих, візитною карткою Рівненщини. Але навіть закон (хоч яка й ефемерна ця оборона іноді видається) його не охороняє …

Осінь у Тунелі кохання, © Мирослава Раковець, CC-BY-SA 3.0

Осінь у Тунелі кохання, © Мирослава Раковець, CC-BY-SA 3.0

Використано матеріали зі статей Вікіпедії Базальтові стовпи та Тунель кохання.

Трахтемирів — найкраще фото Київщини


Найкращим фото Київської області журі визнало фотографію регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів» Максима Присяжнюка.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» розташований в межах Миронівського району Київської області та Канівського району Черкаської області.

Площа 10711,2 га, у т.ч. 5148,7 га в Київській області і 5562,5 га в Черкаській. Створений у 2000 році.

Являє собою унікальний за геологічною будовою район, що характеризується значною піднятістю горбистої поверхні та утворенням ярів на правобережжі Дніпра.

Переважають лучно-степові та широколистяно-лісові формації, зростає близько 10 червонокнижних видів рослин (цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, лілія лісова, рябчик російський та ін).

Багатий тваринний світ (кріт звичайний, вечірниця дозірна, полівка лісова, миша жовтогорла, бабак, тхір чорний, лисиця звичайна, вовк, козуля європейська, лось звичайний, свиня дика). Зустрічаються птахи, занесені до Червоної книги України: орлан-білохвіст, пугач звичайний.

Використано матеріали зі статті Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» у Вікіпедії.

Житомира нерукотворний символ

Скеля «Голова Чацького» (праворуч), © Павло Мокрицький, CC-BY-SA 3.0

Скеля «Голова Чацького» (праворуч) , © Павло Мокрицький, CC-BY-SA 3.0

Скеля «Голова Чацького» – один із символів Житомира – перемогла у номінації «Найкраще фото Житомирської області».

Скеля є геологічною пам’яткою природи, розміщена вона на лівому березі річки Тетерів, за 200 м від греблі ВАТ «Льонотекс». Статус пам’ятки їй було присвоєно рішенням Житомирського обласного виконавчого комітету від 20 листопада 1967 № 610. Своєю назвою скеля завдячує надзвичайній виразності образу чоловіка із великим носом. Добре видно обличчя у профіль. Правда, легенди не є одностайними щодо того, якому саме Чацькому присвячена скеля. Існують версії, що козаку, який загинув, стрибнувши із конем у Тетерів зі скелі, коли його оточили польські вояки і шансів врятуватися у нього не залишилося. Кінь козака так вдарив копитами, стрибаючи у річку, що від скелі відколовся шматок, і стала там голова людини.

Український краєзнавець Георгій Мокрицький стверджує, що назва скелі прослідковується в джерелах значно пізніших від часів Козаччини, а саме мова про першу половину XIX століття). Тому на думку дослідника скелю названо через Тадеуша Чацького, польського просвітителя, засновника Кременецького ліцею, який став базою для двох українських навчальних закладів – університету Святого Володимира (зараз національний університет імені Т. Г. Шевченка) та Волинської гімназії у місті Житомирі (тепер це Житомирський державний університет імені Івана Франка). На користь цього трактування й існування провулку Чацького у Житомирі, який вів до цієї скелі (тепер 2-й Кривий провулок) – ім’я просвітителя могли увіковічнити таким чином.

Не вдалося отримати світлину ще однієї унікальної пам’ятки – радонових джерел. На жаль, самі джерела залишились за кадром – по іншому березі річки й трохи південніше…