Олег Жарій

На мій погляд, значення проекту і фотоконкурсів «Вікі любить Землю» досить багатогранне. По-перше, це знайомство як земляків, так і жителів інших країн з красою і розмаїттям рідного краю. В епоху зростаючого впливу Інтернет-технологій, люди, що мають можливість подорожувати виходячи з бажань, а не з обмежених фінансових можливостей, вибирають майбутні локації виходячи з інформації, і не в останню чергу у вигляді фотографій, що знаходять у Всесвітній Мережі. Навіть для багато подорожуючого фотографа, як автор цих рядків, перегляд представлених на конкурс світлин привів до ряду несподіваних відкриттів досі невідомих чудес природи і творінь людських рук, якими багата Україна.

Ресурси Вікісховища, куди завантажуються конкурсні фотороботи, мають неоціненне значення передусім для некомерційних просвітницьких закладів – вишів, шкіл, ба навіть дитсадків (зараз навіть дошкільнята вміють користуватися Інтернетом!)

Проведення послідовних конкурсів дозволить кінець кінцем створити майже вичерпний фотобанк найцікавіших місць країн-учасників. В Україні, це – Сім чудес України, Сім природних чудес України, Сім чудес України (замки, фортеці, палаци), Сім чудес Києва, включаючи номінантів по областях – загалом декілька сотень об’єктів. Поки що, в надходженнях конкурсів, що відбулися, відображені далеко не всі з них.

Якість світлин зростає від конкурсу до конкурсу. Однак багато професійних (читай – комерційних) фотографів утримуються від участі. Ніхто з них, в тому числі і автор цих рядків, не проти використання ресурсів Вікісховища в НЕКОМЕРЦІЙНИХ цілях, але не бажають, щоб їх світлини безоплатно використовувались на сайтах туроператорів, друку на магнітах, чашках тощо. Тому організаторам слід продумати механізми протидії безконтрольному комерційному використанню безцінних фоторесурсів.

У другій частині допису я хочу поділитися думками про декілька робіт-фіналістів конкурсу. Продовжити читання →

Пропонуємо Вашій увазі добірку промоційних відео конкурсу “Вікі любить Землю” в різних країнах.

Македонія

Австрія

Вірменія

Сюжет про конкурс вірменського телебачення

19—20 липня у Золотих воротах (м. Київ) пройде виставка найкращих фотографій української частини міжнародного фотоконкурсу пам’яток природи «Вікі любить Землю». Запрошуємо усіх, хто не зміг побувати на церемонії нагородження — чудові фотографії української природи дуже гарно виглядають у древніх стінах.

Афіша фотовиставки // Макет: Олеся Гриджук

Нарешті ми оголошуємо переможців у номінації «Найкраще фото». Ці десять світлин представлятимуть Україну на міжнародному етапі конкурсу.

1. «Скелі Демерджі». Ландшафтний заказник «Демерджі-яйла», АР Крим, © Віталій Башкатов

2. «Вид з Говерли на Карпатський національний парк». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область, © Дмитро Балховітін

3. «Актовський каньйон». Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», Миколаївська область, © Анастасія Сак

4. «Зимовий Кукуль». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область; Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область © Володимир Хіраш

5. «Шаан-Кая у хмарах». Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, АР Крим, © Олександр Черних

6. «Озеро Світязь на світанку». Шацький національний природний парк, Волинська область, © Павло Мокрицький

7. «Полонина Григорівка, вид на Говерлу і Петрос». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область; Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область, © Максим Присяжнюк

8. «Ранкова палітра». Регіональний ландшафтний парк «Зуївський», Донецька область, © Віталій Башкатов

9. «На Говерлі». Карпатський національний природний парк, Івано-Франківська область; Карпатський біосферний заповідник, Закарпатська область, © Роберт Лабчук

10. «Півострів». Ботанічний заказник «Новий Світ», гідрологічна пам’ятка природи «Прибережний аквальний комплекс між Новим Світом і Судаком», АР Крим, © Віталій Башкатов

Базальтові стовпи, Костопільський район, © Ihor Zlobin, CC-BY-SA 3.0

На Рівненщині перемогла фотографія унікальної геологічної пам’ятки природи – «Базальтових стовпів».

Пам’ятка розташована на західному схилі Українського кристалічного щита. Загальна протяжність відслонень базальтів у межах пам’ятки — 180–230 м. Товщина стовпів коливається в межах від 0,6 до 1,2 м. Переважають із товщиною 0,8—1,0 м. Висота — від 3 м до 30 м. Вони мають властивість давати прямий рівний розкіл. Щільні ряди колон-багатогранників вражають монументальністю і геометричним досконалістю. Деякі кар’єри затоплені, і в поєднанні зі спокійною гладдю води базальтові стіни виглядають особливо мальовничо.

Також на території пам’ятки є мінерали адуляр, хлорит, яніт, кварц, халцедон, кальцит, барит, гематит, пірит, марказит, псиломелан, борніт, азурит, мідь самородна.

«Базальтовим стовпам» було присвоєно статус пам’ятки природи місцевого значення рішенням Рівненського обласного виконавчого комітету від 22 листопада 1983 року № 343.

Журі відзначило, що автор всесторонньо розкрив пам’ятку, завантаживши серію фотографій із нею, що «мають композиційний підхід і гарно ілюструють саме цю пам’ятку природи».

Базальтові стовпи, Костопільський район, © Ihor Zlobin, CC-BY-SA 3.0

Базальтові стовпи, Костопільський район, © Ihor Zlobin, CC-BY-SA 3.0

Неприємним «відкриттям» конкурсу було те, що такий відомий ботанічний феномен як «Тунель кохання» – зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев, кущів, які сплелися між собою, та утворили дивовижний щільний тунель точної арочної форми – не є пам’яткою природи… Цей ботанічний феномен є місцем паломництва туристів та пар закоханих, візитною карткою Рівненщини. Але навіть закон (хоч яка й ефемерна ця оборона іноді видається) його не охороняє …

Осінь у Тунелі кохання, © Мирослава Раковець, CC-BY-SA 3.0

Використано матеріали зі статей Вікіпедії Базальтові стовпи та Тунель кохання.

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», © Максим Присяжнюк, CC-BY-SA 3.0

Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» розташований в межах Миронівського району Київської області та Канівського району Черкаської області.

Площа 10711,2 га, у т.ч. 5148,7 га в Київській області і 5562,5 га в Черкаській. Створений у 2000 році.

Являє собою унікальний за геологічною будовою район, що характеризується значною піднятістю горбистої поверхні та утворенням ярів на правобережжі Дніпра.

Переважають лучно-степові та широколистяно-лісові формації, зростає близько 10 червонокнижних видів рослин (цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, лілія лісова, рябчик російський та ін).

Багатий тваринний світ (кріт звичайний, вечірниця дозірна, полівка лісова, миша жовтогорла, бабак, тхір чорний, лисиця звичайна, вовк, козуля європейська, лось звичайний, свиня дика). Зустрічаються птахи, занесені до Червоної книги України: орлан-білохвіст, пугач звичайний.

Використано матеріали зі статті Регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів» у Вікіпедії.

Скеля «Голова Чацького» (праворуч) , © Павло Мокрицький, CC-BY-SA 3.0

Скеля «Голова Чацького» – один із символів Житомира – перемогла у номінації «Найкраще фото Житомирської області».

Скеля є геологічною пам’яткою природи, розміщена вона на лівому березі річки Тетерів, за 200 м від греблі ВАТ «Льонотекс». Статус пам’ятки їй було присвоєно рішенням Житомирського обласного виконавчого комітету від 20 листопада 1967 № 610. Своєю назвою скеля завдячує надзвичайній виразності образу чоловіка із великим носом. Добре видно обличчя у профіль. Правда, легенди не є одностайними щодо того, якому саме Чацькому присвячена скеля. Існують версії, що козаку, який загинув, стрибнувши із конем у Тетерів зі скелі, коли його оточили польські вояки і шансів врятуватися у нього не залишилося. Кінь козака так вдарив копитами, стрибаючи у річку, що від скелі відколовся шматок, і стала там голова людини.

Український краєзнавець Георгій Мокрицький стверджує, що назва скелі прослідковується в джерелах значно пізніших від часів Козаччини, а саме мова про першу половину XIX століття). Тому на думку дослідника скелю названо через Тадеуша Чацького, польського просвітителя, засновника Кременецького ліцею, який став базою для двох українських навчальних закладів – університету Святого Володимира (зараз національний університет імені Т. Г. Шевченка) та Волинської гімназії у місті Житомирі (тепер це Житомирський державний університет імені Івана Франка). На користь цього трактування й існування провулку Чацького у Житомирі, який вів до цієї скелі (тепер 2-й Кривий провулок) – ім’я просвітителя могли увіковічнити таким чином.

Не вдалося отримати світлину ще однієї унікальної пам’ятки – радонових джерел. На жаль, самі джерела залишились за кадром – по іншому березі річки й трохи південніше…

Весняний світанок на Тетереві , © Horker, CC-BY-SA 3.0

Чистилівський орнітологічний заказник. Зимовий вид на річку Серет поблизу Чистилова, © Микола Василечко, CC-BY-SA 3.0

Чистилівський орнітологічний заказник загальнодержавного значення розташований у межах заболоченої заплави річки Серет, між селами Білою, Чистиловом, Великим Глибочком та Плотичею Тернопільського району і мікрорайоном Пронятин Тернополя.

Створений у 1980 році, в 1992 році затверджений як об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Площа заказника — 321,0 га. Перебуває у віданні Чистилівської (26,1 га), Великоглибочецької (136,5 га), Плотицької (26,0 га), Білецької (18,6 га) сільських рад, ТОВ «Україна» (113,8 га).

Під охороною — водно-болотні угіддя в заплаві Серету — місце оселення багатьох видів водоплавних та водно-болотних птахів. Більша частина водоболотного масиву поросла очеретом звичайним, близько 100 га займають розріджені угруповання вільхи сірої (повнота 0,2–0,3), що росте на підвищеннях.

Прогалини між деревами зайняті переважно угрупованнями лепешняку великого з домішкою типової болотяної рослинності. На окремих ділянках зростають півники болотні, аїр, рогіз. У прирусловій частин і на значних ділянках — зарості тілорізу алоєвидного, в окремих місцях є осока пухирчаста, хвощ річковий, жабурник, глечики, жовтець та інші. Трапляються чернь білоока, гоголь, лунь польовий, вівсянка чорноголова, сорокопуд сірий, горностай — види, занесені до Червоної книги України.

Гніздяться кулики, качки, пірникози, чирки, чернь, мартини, горобині, з хижих — лунь очеретяний і боривітер, є багато інших видів птахів. Місце відпочинку гуски сірої під час її перельотів.

Використано матеріали зі статті Чистилівський орнітологічний заказник у Вікіпедії.