Відьмацькі чари Лисої гори
Ще одне фото Павла Мокрицького було визнано найкращим у номінації «Найкраще фото області». На світлині зображено Лису гору — одну із вершин Канівських гір.
Самі гори тягнуться грядою понад Дніпром від Ржищева до гирла річки Рось. Найвищі точки розташовані неподалік села Григорівки (242 метри над рівнем моря) та за кілька кілометрів на південь від Канева (244 м). У межах Канева більшість гір мають власні назви: Дніпрова, Московка, Лиса, Пилипенкова, Княжа (221,2 м) та інші. На території Канівських гір — на Чернечій горі розташований музей та могила Тараса Шевченка.
На Лисій горі розташовано ботанічний заказник «Лиса гора». Заказник охоплює вершину і південний схил Лисої гори. Створено його було рішенням Черкаської обласної ради від 28 листопада 1979 року № 597. Під охороною представники степової рослинності (мезоксерофітного степу). Як і передбачає досить поширена назва, Лиса гора у Каневі вважалася місцем проведення шабашу місцевих відьом, але згадок в авторитетних джерелах про це не знайшлося…
Природно-заповідний фонд Черкаської області налічує понад 500 об’єктів, що дозволяє широкий вибір способів показати красу свого краю. За кількістю сфотографованих пам’яток природи беззаперечним лідером є Сергій Криниця. Він один сфотографував та завантажив світлини 136 пам’яток області у рамках конкурсу, що дає змогу сподіватися, що Черкаська область скоро буде найбільш повно ілюстрована.
Специфікою нашого фотоконкурсу є те, що на фото повинна бути зображена пам’ятка природи. Іноді дуже складно визначити межі областей, межі початку та закінчення заповідних територій тощо. Коли фотографія є дуже красива, як із фото Сергія Криниці, хочеться забути про те, що ми обмежені правилами. Але, але… Сам фотограф зазначив, що краса парку не тільки в самому парку, а й у чудових видах на Дніпро, якими можна помилуватися з нього. Однак, пам’ятки — Черкаського міського парку «Ювілейний» — на фото нема… І фото не може претендувати на перемогу у номінації, хоча робота й була високо оцінена журі.
Сам парк є одним із семи чудес Черкащини, хоча й створено його було у XX столітті. Авторами проекту виступили архітектори Г. Урсатій та В. Пастухов. Він був заснований на території реліктового Черкаського бору. Тераса, яка обривається крутими уступами до Дніпра, і каньйон, що збагатив природний рельєф, були унікальним природним дивом. Його залишалось лише майстерно огранити. До парку завезли валуни, гранітні глиби, гальку з гирла Росі та кар’єрів Криму, збудували штучні озера та водоспади, проклали русла струмків. Флору майбутнього парку, а це понад 70 видів екзотичних рослин, збагатили саджанцями з Тростянецького дендропарку, Київського ботанічного саду, «Софіївки» та багатьох інших місць. Парк мав стати одним із елементів ланцюжка унікального проекту лісогідропаркової зони Черкас загальною площею в 250 га, який було розроблено у 1960-их роках. Але «єдиного» проекту не вийшло, що не завадило парку «Ювілейний» бути самодостатньою і прекрасною пам’яткою садово-паркового мистецтва національного значення.
Використано матеріали зі статей Черкаський міський парк «Ювілейний», Канівські гори і Лиса гора у Вікіпедії.
Сповіщення: Канівські гори перемагають у конкурсах |
>>Однак, пам’ятки — Черкаського міського парку «Ювілейний» — на фото нема…>>
Але й Лисої Гори на фотографії-переможниці не більше, і Дніпровських порогів на кращій фотографії Запорізької області немає, і біосферний заповідник “Асканія Нова” одними лише оленями не обмежується, і в києвському Печерському парку головне зовсім не Лівобережжя із сходом сонця, на яких сконцентрована увага…
Хіба перелічені фотографії дають більш повне уявлення про об’єкти, аніж краєвид із черкаського парку?
Основною метою проведення таких конкурсів спільнотою є збір фотографій значимих місць для ілюстрування статей у вікіпедії – волонтери-дописувачі не можуть всюди побувати, щоб сфотографувати. Отже, потрібно залучити ширше коло, більше людей. З природними пам’ятками значно складніше, аніж із пам’ятками культури, оскільки межі можуть бути дуже невизначені. Й дуже часто взагалі ніяк не позначені. Якщо оленями статтю про «Асканію Нову» проілюструвати можна (Cervus nippon там проживає), то видом із пам’ятки статтю проілюструвати складно. Можна, але складно. У регламенті конкурсу ми прописали, що «фотографії повинні представляти один або кілька об’єктів, внесених до реєстру пам’яток на спеціально підготовленій для цього Організаційним комітетом сторінці, URL якої публікується Організаційним комітетом» і максимально демократично ставилися до того, що можна вважати «фрагментом пам’ятки», розуміючи, що чисто «вікіпедійна» фотографія не буде цікава фотографам. І нам потрібен якийсь баланс між «Спинися, мить! Прекрасна ти» та 100% корисними фотографіями для ілюстрування. Коли ми були непевні, що там пам’ятка — ми шукали карти, розпитували, писали авторам. Зазвичай (як і у Вікіпедії) ми керувалися (і керуємося) офіційним правилом ВП:ПДН — «припускайте добрі наміри». Фотографія не повинна (хоч як би нам того хотілося) давати повне уявлення про об’єкт. Але об’єкт (фрагмент) там повинен бути.
Можливо тоді потрібно для наступного конкурсу запровадити окрему номінацію стосовно серії фотографій, які б ілюстрували пам’ятку? Або за інформаційність окремої фотографії?
Все ж таки Вікіпедія, окрім красивої картинки, повинна надавати людям знання.
Власне, ми б уже й тут таке запровадили. Якби відгукнувся один із переможців. Користувач Ihor Zlobin ґрунтовно представив пам’ятку Базальтові стовпи (Рівненська область) і журі побажало, щоб його роботу якось відзначити. Але користувач не виходить на зв’язок… Також нам треба більше працівників заповідників залучати, бо дуже часто важко зрозуміти — чи там ще територія заповідна, чи вже ні. Але ця співпраця вже не тільки від нашого бажання та розуміння залежить
1).За вашої логіки , то для повного уявлення про об`єкт в Вікі можна допускати тільки…ммм..наприклад -сферичні панорами))))
2). Я також незадоволений і частково фотографіями учасників ( і своїми тож) і частково, концептом конкурсу. Але він не стоїть на місці, полярно міняючи правила і проч., і головне…уявіть собі, жменька волонтерів має переварити-перевірити-поправити 12000+ фото які на них посипались оце.
Є в мене пару думок…
1).В кожній області (розмежимо отак) є свої туристи,мандрівники, краєзнаівці чи под., оце б їх троха повідшукувати і може б залучити до якоїсь Вікі-модерації хоча б фотоматеріалу по своїй парафії, га? Особливо, думаю, талановита та амбіційна творча молодь була б не проти.Чому саме “фотографій”? Статті написано видно , професіоналами (людьми які у тих тематичних сферах або працюють, або вчаться), а от якість-інформативність-ВІДПОВІДНІСТЬ фото описаному об`єкту незавжди відповідає, а редактувати “сходу” та ще задачка для новенького-випадкового читача.
2). Списки памняток природи -або НАЙсвіжіші, або з помилками, неточностями.
3). Ну і про заповідники. Сильно не завжди працівники або відповідальні за охорону памнятки природи (перевірено й не раз) вам скажуть-покажуть всю правду про підпорядкований їм об`єкт. Якшо справді цікавить стан речей, питати треба не в лісничих і проч…а в простих жителів. А так маємо, що на Вікі є красіві статті про памнятки природи, яких по факту на місці в тому чи іншому виді НЕ-МА-Є. Крім своїх очей не можна нічиїм довіряти.А я бачив, напр., на Рівненщині в с.Сновидовичі лісничий їздив на Лєксусі. Отаке….
Раді Вас чути 😉 Нагадую, що Ви обіцяли фотографію перезавантажити у кращій роздільності.
1) Ми намагалися залучати по максимуму. Але трохи час не той – інформаційний простір перенасичений війною. Ми тільки за долучити більше людей, яким це і дійсно цікаво, і корисно. Будь-яка посильна допомога вітається ;))
2) Списки від міністерства. Станом на 01.01.2014 року. У Вікіпедії і так кращі списки, бо у міністерських часто нема інформації про об’єкти, то ми самі шукали рішення (якщо це було можливо) й додавали. Звісно, від помилок ніхто не застрахований
3) Власне, хотілося б побільше тих, кому дійсно доля пам’ятки цікава. І чи це буде працівник, чи місцевий житель – не так важливо. “Експерт” і зацікавлений
Сумно. Так. Але ж треба колись переставати просто сумувати. І починати щось робити?)