Переможці номінації «За кількісний внесок» у 2025 році!
Раді оголосити переможців номінації «За кількісний внесок» української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю» у 2025 році!
Понад 60 відсотків об’єктів природно-заповідного фонду України (ПЗФ) уже мають вільні світлини на Вікісховищі, але тисячі ще не є представлені. Щоб це змінити, кожного року ми нагороджуємо учасників та учасниць, які в межах конкурсу проілюстрували найбільше пам’яток — зокрема об’єкти, світлин яких раніше не було у Вікісховищі.
Кількісні досягнення конкурсу в 2025 році
Цьогоріч конкурс тривав протягом липня 2025 року, і за цей час ми отримали такі кількісні результати:
- 124 користувачів та користувачок взяли участь.
- 7 436 фотографій пам’яток природи України було завантажено.
- 831 об’єкт ПЗФ було проілюстровано.
- 148 об’єктів ПЗФ було проілюстровано вперше.
- 3 місце Україна посіла у світі за кількістю завантажених фото серед п’ятдесяти семи країн.
Загалом у конкурсному списку зараз налічується трохи більше ніж 9 000 об’єктів, і з них висвітлені 5 555, тобто понад 60%.
Нагадуємо правила
У номінації «За кількісний внесок» організаційний комітет відзначає учасників, які сфотографували найбільше об’єктів ПЗФ. Нагороджуємо 10 переможців у всеукраїнському заліку та по одному — для кожного регіону України.
При цьому чим менше пам’ятка природи до цього була проілюстрована у Вікісховищі, тим більше балів нараховується за неї. Автор(ка) отримує за сфотографовану пам’ятку від 0.5 балів (якщо понад 10 авторів раніше завантажували світлини цього об’єкту на Вікісховище) до 20 балів (якщо раніше пам’ятки у Вікісховищі не було загалом).
Тож переможці визначаються не за кількістю поданих фотографій, а на основі балу, який бере до уваги кількість проілюстрованих учасником пам’яток та цінність цих об’єктів для Вікісховища.
Організатори перевіряли фотографії на відповідність правилам фотоконкурсу. Ті світлини, які не були сфотографовані на території ПЗФ, жодним чином не проілюстрували саме природу або були зроблені поза часовим обмеженням могли бути зняті з конкурсного заліку.
Детальніше про правила читайте у регламенті конкурсу.
«Коли ми говоримо про кількісну номінацію, ми говоримо також про непроілюстровані та малоілюстровані об’єкти та динаміку змін кожного з них. Це особливо важливо зараз, коли загребуща рука росії хоче знищити все, до чого може дотягнутися. Тому дякую всім учасникам за активність і залученість!» — ділиться членкиня організаційної команди конкурсу Наталія Ластовець.
Зустрічайте переможців та їхні історії фотографування!
Головні переможці номінації — десять учасників та учасниць, які зробили найбільш плідний кількісний внесок у конкурсі.
10 переможців номінації «За кількісний внесок» 2025
| Користувач(ка) | Сфотографовано об’єктів | Всього балів | Всього фотографій |
| Kiyanka | 150 | 723.5 | 361 |
| Площанський Петро | 98 | 570.5 | 813 |
| Berser25 | 55 | 544 | 107 |
| Luda.slominska | 72 | 462.5 | 702 |
| Galvm | 61 | 289 | 307 |
| Pidup | 18 | 147.5 | 73 |
| Olexandr Ghryb | 20 | 107.5 | 64 |
| Myrko Galizien | 21 | 93.5 | 72 |
| Domalchuk | 19 | 86.5 | 46 |
| TumkivA | 9 | 82.5 | 322 |
Один з призерів номінації, Олександр Гриб, розповідає: «Беру участь у фотоконкурсі “Вікі любить Землю” із 2017 року. За цей час завантажив фото 143 об’єктів ПЗФ у 8-ми областях України. Звичайно, активність в цьому напрямку до 2022 року була значно більшою. Дуже сумую за тими дещо авантюрними велопоходами з ночівлями в наметі наодинці, за Карпатами, за Чорним морем. Після 2022 року фотографую лише території неподалік місця проживання. Дуже вдячний Департаменту екології Житомирської ОДА за активну роботу із оголошення нових територій ПЗФ, завдяки чому є нагода фотографувати нові об’єкти та отримувати більш менш пристойні результати у фотоконкурсі».
«Моя участь у “Вікі любить Землю” — то не просто розвага й не забаганка мандрівника. То мій спосіб поєднати три речі: шляхи Гетьманщиною, мистецтво фотографії, та тиху, але вперту працю над заповненням прогалин у вікіпроєктах. А почалося все не з легкого вибору, а з випробування: після важкої травми я мусив спершу подолати себе. Моєю першою подорожжю був виклик: “Чи доїдеш туди? Чи зможеш видертись на ту кручу?” З таких маленьких двобоїв з болем виросло захоплення, що дало новий зміст і руху, і кадру, і кожному внескові у спільну Вікі-скарбницю.
Мій великий кількісний внесок — не випадок, це праця, зважена й наперед обдумана. Я складаю свої “вікі-маршрути” наче мандрівні пригоди: виписую списки природоохоронних об’єктів, креслю на карті треки, відмічаю ті місця, що досі лишаються без світлини, без точних координат, без обличчя у спільній пам’яті. Кожна така поїздка — мала експедиція, день, цілковито відданий тому, щоб природа вийшла з тіні мовчання й постала у Вікіпроєктах живим свідком, а не сухим рядком у переліку. Часом, до однієї локації доводиться долати десятки кілометрів, а іноді негода чи людські обставини заступають дорогу так, що до цілі не дістатися. Та й ці “невдалі спроби” не є поразкою: вони стають частиною шляху, нотатками на полі майбутніх планів, ніби тихе “я ще повернуся”. Так, участь у конкурсі стала для мене не одноразовою пригодою, а цікавим шляхом — фіксувати природну спадщину Полтавщини, Сумщини, Чернігівщини: від знаних об’єктів до малих локальних перлин, про які нерідко знають тільки місцеві. Коли мої світлини допоможуть комусь відкрити для себе красу цих місць, спланувати подорож чи замислитися над тим, як ми ставимося до довкілля, — тоді всі ці “вікі-маршрути”, усі кілометри, спроби й повернення будуть недаремними. Бо в кожному знімку житиме не лише образ ландшафту, а й бажання берегти дане природою», , — ділиться враженнями призер номінації Віталій Ященко.
А призер Петро Площанський зазначає: «Працюю науковим співробітником у Національному природному парку “Дністровський каньйон”, тому регулярно спостерігаю стан пам’яток природи південного Тернопілля і маю значний фото- та відеоматеріал. Разом з іншими науковцями проводжу моніторинг цінних природних ділянок та об’єктів із метою створення нових територій та об’єктів ПЗФ, яких усе ще чимало у долині Дністра та його притоках. Наразі багато підготовлених наукових обґрунтувань щодо створення нових об’єктів ПЗФ перебувають на розгляді відповідних органів влади. Окрім території Тернопілля, цього року з мого подання у Чернівецькій області створено ландшафтний заказник “Вимушівські Говди” площею 34,5 га. Моя мотивація проста: коли бачиш пам’ятку природи, історії чи культури, природно виникає бажання показати її іншим — через інтернет-ресурси чи інші форми популяризації, щоб формувати більш позитивне й дбайливе ставлення до природи. Різні конкурси — це один із шляхів донести людям важливість цінування природної спадщини».
Призер Юрій Домальчук додає: «Для мене конкурс “Вікі любить Землю” став чудовим стимулом для планування нових веломаршрутів. Це перетворило звичайні тренування на справжні експедиції: я спеціально шукаю на карті заповідні об’єкти, які ще не мають фото, і прокладаю шлях до них. Велосипед дає свободу дістатися туди, куди машиною не заїдеш, а пішки — надто далеко. Тому кожне моє завантажене фото — це не просто картинка, а маленька історія подоланих кілометрів, якою я радий поділитися зі світом через Вікіпедію. А виграний сертифікат допоможе підготувати “залізного коня” до нових фотополювань у наступному сезоні».
За тим же принципом визначалися переможці для кожного із регіонів України.
Регіональні переможці 2025
| Київ | Kiyanka |
| АР Крим | Kiyanka |
| Вінницька область | Luda.slominska |
| Волинська область | Galvm |
| Дніпропетровська область | Без переможця |
| Донецька область | Без переможця |
| Житомирська область | Olexandr Ghryb |
| Закарпатська область | Galvm |
| Запорізька область | Без переможця |
| Івано-Франківська область | TumkivA |
| Київська область | Kiyanka |
| Кіровоградська область | Drabinanata |
| Львівська область | Myrko Galizien |
| Луганська область | Nepran Vyacheslav |
| Миколаївська область | Pidup |
| Одеська область | Galvm |
| Полтавська область | Berser25 |
| Рівненська область | Без переможця |
| Севастополь | Без переможця |
| Сумська область | Berser25 |
| Тернопільська область | Площанський Петро |
| Харківська область | Іван марущенко |
| Херсонська область | Без переможця |
| Хмельницька область | Руденко Володимир |
| Черкаська область | Inna Komarovska 27 |
| Чернівецька область | Без переможця |
| Чернігівська область | Berser25 |
Одна з переможниць цієї номінації Лариса Осипенко ділиться своїми враженнями про участь: «Дуже цікавим є те, що в Миколаївській області я була вперше і єдиний раз поки що, тому вражена, що вдалося зафіксувати на знімках найбільшу кількість об’єктів ПЗФ у Миколаївській області. Перед поїздками я зазвичай уважно вивчаю цікаві мені місця, тому я мала список дерев-пам’яток природи, парків-пам’яток та інших об’єктів, які збиралась відвідати і зафіксувати на фото. Так я дізналась, що за адресою вул. Адмірала Макарова, 14 є ботанічна пам’ятка природи “Дуб звичайний” і випадково на неї не можна наштовхнутися, оскільки вона розташована за парканом, біля приватного будинку і непомітна з вулиці. На моє щастя, господарі якраз були поруч з будинком і мені вдалося потрапити в двір і зробити кілька знімків цього дуба. У Вікіпедії на сторінці цієї пам’ятки не було жодного фото, тож, вважаю, що це успіх».
«Для мене збереження природної спадщини — це одночасно і захоплення, і частина професійної діяльності. Я розглядаю проєкт “Вікі любить Землю” як можливість зацікавити природоохоронними територіями і привернути до них увагу якомога ширшого загалу. Крім завантаження фотографій також пишу, доповнюю та ілюструю статті у Вікіпедії. Щоб отримати високі бали потрібно або сфотографувати багато об’єктів, або фотографувати те, чого не сфотографував ще ніхто. Я роблю частину фото в туристичних поїздках або службових відрядженнях, а частково спеціально планую виїзди на вихідні чи у відпустку. Переважно це моя рідна Вінниччина, інколи інші області. Наприклад, у процесі роботи зі статтями у Вікіпедії помітила, що у селі Голятин на Закарпатті є аж 9 неілюстрованих заповідних джерел і запланувала поїхати туди на тиждень, щоб їх сфотографувати. Але все пішло трохи не по плану — саме у цьому селі вдалось відшукати тільки одне джерело, гідрологічні пам’ятки природи взагалі найскладніші об’єкти для пошуку. У результаті завдяки підказкам місцевих жителів у тій поїздці вдалось сфотографувати джерела та інші пам’ятки природи у кількох сусідніх селах і зібрати багато матеріалу», — ділиться призерка номінації Людмила Сломінська.
Один з переможців, Вячеслав Галєвський, зазначає: «Незважаючи на обмеження воєнного часу, вдалося сфотографувати доволі багато нових об’єктів ПЗФ. Окрім рідної Волинської області, відвідав новий для мене регіон — Одещину, зокрема Одесу, де чимало цікавих пам’яток, особливо величні платани та чудові парки міста. Також традиційно частину відпустки в останні роки проводимо із сім’єю на Закарпатті, зокрема в Квасах. Тут чимало мінеральних джерел, частину з яких вдалося знайти і сфотографувати. Особливо запам’ятався шлях до Скель Тростянець — геологічної пам’ятки природи, поблизу однойменного села Рахівського району, який пролягав долиною річки Тростянець. Лише за порадами та інструкціями власника садиби, де ми знімали кімнату, вдалося дістатися скель. Останні декілька метрів навіть довелося зняти взуття і йти річкою, щоб зробити вдалі світлини. Слід зазначити, що Рівненський зоопарк також залишив дуже позитивне враження від відвідування та фотографування тварин та птахів. Дякую журі та організаторам за оцінки та призи, а Збройним силам України за можливість робити гарні світлини і відвідувати нові об’єкти!»
І ще декілька коментарів від призерів конкурсу:
«Кількарічна праця відсіювачем фотографій та в журі корисна, але втомлює одноманітністю — відсіяв-оцінив, відсіяв-оцінив. А матеріалу, яким хотілось би поділитись зі світом, за той час трохи назбиралось, тому було прийнято вольове рішення взяти участь в конкурсі та перемогти! Якщо серйозно, то будь-яка ілюстрація покращує запам’ятовування інформації, тому, чим її більше — тим краще. І вдвічі приємно, коли ти перемагаєш. А навіть і коли не перемагаєш, а просто береш участь, то все одно радієш. Дякую за конкурс, за оцінювання та за призи», — ділиться Мирослав Переймибіда.
«Хочу подякувати від всього серця організаторам цього конкурсу, адже ви працюєте у такий нелегкий час не покладаючи рук. Окремо варто звернутися до учасників, які завантажують світлини досі незнаних куточків нашої Батьківщини, показують їх світу так і нашим землякам», — додає Андрій Тимків.
Вітаємо всіх учасників, котрі посіли переможні місця і дякуємо за цінний внесок!
- Читайте про переможців цієї номінації у 2024 році.