Найкращі світлини української природи у 2025 році
Представляємо найкращі зображення української природи за результатами української частини фотоконкурсу «Вікі любить Землю» 2025. Ці світлини представляють різні заповідні території шести регіонів України і знайомлять з неймовірною красою нашої природи.
До десятки найкращих фото України увійшли світлини зроблені у Тернопільській (Жеребківський ботанічний заказник, Галицький ботанічний сад лікарських рослин, Серетський гідрологічний заказник), Донецькій (ботанічний заказник «Гектова Балка»), Одеській (Національний природний парк «Тузловські лимани»), Київській (ландшафтний заказник «Казковий яр»), Черкаській (Націона́льний дендрологі́чний парк «Софі́ївка») та Закарпатській областях.
Конкурс є частиною міжнародного змагання Wiki Loves Earth. На міжнародній арені Україна посіла третє місце серед 57 країн та територій за кількістю завантажених світлин: 124 учасники та учасниці завантажили 7436 фотографій заповідних обʼєктів України.
«Задля світлини “Сарна серед трав” довелось попотіти! У Жеребківському заказнику часто зустрічаються сарни, але вони дуже обережні істоти, і ще здалека помічають людей, втікаючи від них. Періодично і я навідуюсь у заказник, щоб поспостерігати за ними.Одного літнього вечора, мені вдалось розгледіти сарну далеко у травах. Вона спокійно стояла і не здогадувалась про мою присутність. Щоб залишатись непоміченим і підібратись ближче, мені довелось лежачи повзти метрів 100 з фотоапаратом поперед себе. Але результат цього вартий», — поділився історією автор фото Любомир.
«Світлина “Заєць сірий у полі” для мене твердження того, наскільки ця природа може бути непередбачуваною.
Можна весь день провести у лісі чи полі, але не зробити жодного знімку. Проте не варто передчасно ховати фотоапарат у рюкзак, адже будь-якої миті може відбутись щось неочікуване, навіть дорогою додому. Як-от цей заєць, що раптово виринув із трав і так само раптово зник. На вдалий знімок лише декілька секунд», — додав Любомир.
«Світлина “Заєць сірий у Галицькому ботанічному саду лікарських рослин” одна з моїх улюблених. Здається, заєць насолоджувався теплим ранковим сонцем не менше, ніж я. Про це говорить його спокійний погляд та неквапливість у той момент.Того ранку я спостерігав за природою із сховку, у надії, що природа сама створить ідеальний кадр. Так і сталось — вухатий з’явився у кадрі, якийсь час попозував, та побіг далі у своїх справах», — прокоментував переможець.
«Фото Донецької області я зробив у далекому 2012 році, ще до війни. Це моя рідна Донеччина, де я починав свій шлях фотографа. Особливо гарно тут навесні, коли квітне степ — ковила, воронці, різнотрав’я. Більшість людей навіть не уявляє, наскільки красива Донеччина. На жаль, зараз саме тут точаться найзапекліші бої, і все понівечене окупантом. Але природа переживе чергове нашестя орди й стане ще прекраснішою. Сподіваюсь, ми теж зможемо це побачити», — поділився думками автор світлини Олександр.
«На озері Малий Сасик, у Тузлівських лиманах, я натрапив на справжній “вужачий шведський стіл”. Десятки водяних вужів то тут, то там випливали з уловом — хто з бичком, хто з камбалою, а хто й з карасиком, як із трофеєм року. І саме один такий герой спіймав досить великого карася. Змій подиву гідний: тримає здобич, як чемпіон, але чи проковтнув він того гіганта — загадка. Пірнув у воду й більше не показався. На згадку залишив лиш цю світлину», — розповів автор фото Олег Марцун.
«Було це на лимані Малий Сасик. Я саме знімав водяних вужів, що вправно полювали на рибу: схопив — підняв голову над водою і героїчно плив на обідню перерву. Але над усією цією ідилією чатував місцевий бандит — мартин жовтоногий. Він стрімко падав згори й буквально видирав здобич з пащі вужів. Один упертий вуж вирішив не віддавати свій улов просто так — і тоді мартин урочисто підняв його в повітря, немов демонструючи всім трофей. Лише згодом вуж розтис щелепи й шугнув назад у воду. І саме цю драматично-комічну мить мені вдалося впіймати на фото», — додав автор.
Автор розповідає й історію створення цього фото:
«У той день я знімав птахів на лимані Шагани, біля самої Тузлівської Амазонії. Чепури — і великі, і малі — копирсались у мілководді: молодша «зміна» трималась ближче до берега, старша — трохи далі, бо статус зобов’язує. Я тихесенько фотографував, навіть дихав обережно… Аж поки не зробив один невдалий рух. І вся ця компанія раптом злетіла разом — у повітрі утворилось біле «чепурне безладдя». От власне цей хаос і потрапив у кадр»
«У цьому яру я бував кілька разів, але вперше знімав його з дрона. Побачив гарний геометричний малюнок і зробив кілька кадрів — найцікавіше відправив на конкурс», — розповів автор фото.
«Фото Черкаської області я зняв у парку “Софіївка”. Літав над парком у пошуках незвичного ракурсу й помітив цікаву геометрію острова. Дочекався, поки кораблик підпливе в потрібне місце, і зафіксував цю красу на фото», — розповів Олександр.
«Це була звичайна одна з багатьох поїздок на Закарпаття. Але цей день запам’ятався дуже гарним світанком…. Проїжджаючи крізь туман раптом появились вершини гір з лісом…. Я встиг зробити декілька кадрів і туман знов затягнув все навкруги. Це були лічені хвилини….. просто вони були в потрібному місці і потрібний час.
Завдяки конкурсам від Вікіпедії багато людей мають змогу побачити різні куточки нашої країни з різних «ракурсів» та дізнаватися завжди щось нове», — поділився історією створення фото автор Володимир Бурдяк.