Тернопіль – край зелений!
Західна область нашої прекрасної країни, зелений, квітучий і сонячний край – Тернопільська область – за територією займає лише 23 місце серед інших регіонів України, але на цьому невеликому клаптику багатої землі знаходиться аж 586 об’єктів природно-заповідного фонду.
Протягом травня на конкурс «Вікі любить Землю» було завантажено 326 фотографій лише невеличкої частки із них – 59 природних об’єктів.
Найбільш відомим та єдиним в області природним заповідником є «Медобори». аповідник створено з метою збереження у природному стані унікальних природних комплексів Подільських Товтр (Медоборів), генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях. На території заповідника «Медобори» функціонують екологічні стежки «Гостра Скеля», «Пуща відлюдника», «Богит». До 2010 року частиною заповідника був його філіал — «Кременецькі гори» (нині Національний природний парк «Кременецькі гори»). Заповідник є цінною пам’яткою не лише завдяки своїм природним багатствам, але й історії. Так, багатою є територія заповідника на історичні пам’ятки, які датуються Х—ХІІІ ст. Археологами виявлено язичницькі святилища Х—ХІІІ ст. У той період тут одночасно функціонувало три різнотипні городища-святилища: Богит, Ґовда та Звенигород. Найкраще збереженим виявилось капище на горі Богит, де в Х—ХІІІ ст. стояв всесвітньовідомий Збруцький ідол (Святовит), який відображав божество слов’ян. Цю унікальну історико-культурну пам’ятку було знайдено 1848 року в р. Збруч, поблизу с. Личківців.
На території городищ-святилищ знайдено та досліджено хлібні печі, жертовні колодязі та довгі будинки-контини, у яких, як свідчать письмові джерела, слов’яни-язичники збирались для виконання обрядів. Функціювання городищ-святилищ та обслуговування прочан забезпечували селища-супутники, яких тут відомо 15. Розташовувались вони неподалік городищ. Ці слов’янські городища-святилища разом із селищами-супутниками становлять єдиний археологічний комплекс — «Збруцький культовий центр». Важливу роль у його діяльності відіграли цілющі джерела, які існують донині.
Національний природний парк «Дністровський каньйон» створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів лісостепової зони, в районі середньої течії річки Дністер. Є найбільшим каньйоном в Україні та одним з найбільших у Європі.
Найдавніші пам’ятки природи Дністровського каньйону — скелі девонського геологічного періоду (вік — 350–400 млн років), численні водоспади, листяні, мішані та соснові ліси, цілющі джерела.
Приваблюють красою місцеві заповідники: Урочище Криве, Червона гора, Хмелівська стінка. На лівому березі Дністра з Хмелеви Подільської глибоким яром тече потічок, утворюючи каскад мальовничих водоспадів (висота деяких сягає 6-8 м). Поряд із селом Нирків Заліщицького району шумно скидає свої води 16-метровий Джуринський водоспад.
Традиційно, саме Дністровський каньйон є найулюбленішим місцем фотографів та любителів, а після включення до номінантів на звання “7 чудес України” – ще й найбільш популярним.
Багато не менш прекрасних місць як для фотографування, так і для відпочинку чи туризму є на території області, хоча світлин звідки на конкурс завантажено не було. Це і Жежавський, Обіжевський, Голицький ботанічні заказники, урочище Трубчин, Скала-Подільський парк, Хоростківський державний дендрологічний парк та інші.
