За декілька днів стартує фотоконкурс «Вікі любить Землю» 2014 року!
Член журі та професійний фотограф Олег Жарій погодився прокоментувати кращі 12 робіт минулого року: «Сподіваюсь, що міркування про дванадцять кращих світлин допоможуть зрозуміти, чому саме ці фотографії були відмічені журі конкурсу, і дадуть корисні рекомендації фотографам, в тому числі, учасникам наступних конкурсів».
1. Головна причина успіху світлини: на ній показане природне явище, котре мало хто спостерігав, якщо бачив взагалі. Сонячне світло над хмарами легко побачити з вікна літака, на землі – набагато рідше. Гарна проробка деталей на передньому плані, навіть в тінях, ніжна світлова гама в променях вранішнього сонця, красиві задній план і небо – заслужене перше місце.
2. Каньйон Дністра – одне з Семи природних чудес України, а петля річки навколо Заліщиків – його наймальовничіший куточок. Класика пейзажної фотографії – цікаві як передній, так і задній плани. Судячи з довжини тіней від дерев, сонце вже сідало, а найкращий час для фотографування – саме дві-три години після сходу та перед заходом сонця, коли освітлення більш м’яке, аніж вдень.
Сюжет можна було б зняти одним кадром ширококутним об’єктивом, але тоді півострів на задньому плані виглядав би замалим у порівнянні з переднім планом. Тому автор використав техніку панорамної зйомки при помірній фокусній відстані. Зображення скомбіноване з восьми вертикальних кадрів, що дозволило вирівняти масштаби частин знімка. Однак, можливо, його варто було б розширити ще одним кадром ліворуч.
При фотографуванні сюжетів з декількома планами (а в цьому є ще і середній план – міст), зміщення камери навіть на декілька сантиметрів сильно впливає на остаточний результат. Ідеальною є композиція, коли деталі переднього плану не закривають одна одну – щоб в кадрі залишились камені, а дерево не закривало б міст (якщо відповідна точка зйомки існує). Можливо, зміщення праворуч дозволило б повністю показати міст, але тоді, імовірно, в кадр не попали б мальовничі камені. Панорама демонструє важливість ретельного вибору найкращої точки зйомки. Скоріш за все, автор вибрав саме таку.
3. Зображенню унікального геологічного формування додають об’єму дерева на передньому і дальньому планах, а дорога привносить в сюжет динамічність. Можливо, знімок був би цікавішим при іншому освітленні. Однак, фотографія, як і дипломатія – мистецтво можливого. Тому в момент, коли подорожуючий фотограф опинився в точці зйомки, він, безперечно, зробив найкращий з можливих знімок.
4 місце – Balkhovitin, Регіональний ландшафтний парк “Зуївський”, Донецька область. CC-BY-SA-3.0
4. Запорука цікавого пейзажного знімка, як цей – наявність переднього і заднього планів. Використання довгої витримки «розмазує» потік води і рух рослин на передньому плані, що вносить у фотографію динаміку. Шарму картинці добавляють сонячний відблиск в правій частині кадру і сонячна пляма на передньому плані. Ніжна квітнева листва робить знімок більш прозорим.
5 місце – Balkhovitin, Український степовий природний заповідник “Кам’яні Могили”, Донецька область. CC-BY-SA-3.0
5. Химерне нагромадження каменів на передньому плані і більш спокійне на задньому створює контраст знімку. Середина весни з притаманною їй ніжною зеленню і квітами в розщелинах скель – мабуть, найкращий час для зйомки. Розміщення лінії горизонту точно посередині, в даному разі – цілком виправдане порушення фотографічних канонів, що не рекомендують поділу кадру вертикальними чи горизонтальними лініями навпіл. Завдяки цьому, гідне і рівноправне місце на світлині займає красиве небо. Камені в правій частині знімка замикають знімок, створюючи врівноважену композицію.
6. Найкращий спосіб представити незвичайний природний об’єкт на рівнині – зняти його as is (таким, як є). Виходячи з рельєфу місцевості, відсутність сонця, можливо, і кращий варіант. Картинку вдало доповнює м’який візерунок літнього неба. Однак результат зйомки ранньою весною або золотою осінньою порою міг би бути цікавішим. Також варто було б трішки розширити поле зору в обидва боки, щоб компоновка не виглядала затісною.
7 місце – Balkhovitin, Заказник “Хапхальський”, Крим. CC-BY-SA-3.0
7.Міні-водоспади в гірській місцевості особливо чарівні восени, коли земля навкруги вкрита кольоровим листям. При цьому доводиться змиритися з тим, що в лісі, скоріш за все, прямі сонячні промені потоків води не досягнуть. Однак, по можливості слід уникати симетричної компоновки кадру, коли основний акцент опиняється в центрі.
8 місце – Slava Leontiev, Ботанічний заказник “Гірський масив Тепе-Оба”, Крим. CC-BY-SA-3.0
8. Класика пейзажної фотографії – освітлений сонцем передній план і затінені мальовничі гори і море на дальньому. Залишається тільки здогадуватися, яким чином на дерево налипла така кількість снігу!
9. Контраст картинки створюється красивими хмарами і рівномірно синьою поверхнею моря. Коли глядачеві невідомо, що знаходиться за полем кадру, залишається припустити, що слід було б проекспериментувати з композицією для отримання по можливості найбільш вражаючої світлини.
10. Родзинка знімку – діагональна композиція. Віддзеркалення хмар у тихій воді створює враження затишку.
11 місце – Mykhailo Petskovych,“Білий слон”, будівля колишньої обсерваторії на горі піп Іван, Івано-Франківська область. CC-BY-SA-3.0
11. Контрастне бокове освітлення від низького сонця виявляє рельєф снігового покриття і об’єм споруди, а фігури людей дають уявлення про її розмір. Вражаючий контраст кольору між яскравим сніжним покровом і приглушеним небом.
12. Емоційна скульптура Росича вдало контрастує зі спокійною величною красою острову. Окраса фото – небо. Можливо, картинка виграла б від розширення кадру в лівий бік і, безперечно, вийшла б кращою за тихою погоди.
Олег Жарій,фотограф, член журі конкурсу «Вікі любить Землю – 2013», www.zharii.kiev.ua
Наближається час, коли спеціальний завантажувач міжнародного фотоконкурсу “Вікі любить Землю” буде активовано і почнеться завантаження перших конкурсних світлин.
