Представляємо ще п’ять світлин, що перемогли в номінації «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2019» — а саме найкращі регіональні фото, які зображають тварин. Про них розповідає фотограф, член оргкому «Вікі любить Землю» 2019 Микола Сварник.

Умови конкурсу ВЛЗ заохочують учасників фотографувати на заповідних територіях не будь-що, а саме природні об’єкти. Тобто в ландшафтних парках – ландшафти, в ботанічних заказниках – трави, а в зоологічних – тварин. Оскільки більшість природоохоронних територій покликані зберігати весь комплекс природних екосистем, така конкретизація не завжди спрацьовує. Але все ж цього року ми отримали трохи тварин. Про птахів уже написано, тож зосередимось на інших мешканцях райських куточків.

Всім відомо, що найбільше «лайків» отримують котики і песики, тож можна було сподіватись на якусь репрезентацію звіриного царства. На жаль, серед диких тварин ані котики (рись, дикий кіт), ані песики (вовк, лисиця) не є настільки поширеними, щоб часто потрапляти в поле зору фотооб’єктивів. Набагато більш поширеними є гризуни, що й знайшло відображення в цьогорічному «зоокуточку» нашого конкурсу. Три з п’яти призових зображень представляють саме гризунів. І хоча це не є якісь специфічно червонокнижні тварини, все ж хочеться привітати авторів з цими знахідками. Хто справді пробував шукати і фотографувати диких тварин, погодиться, що частіше за все для фото дикої тварини потрібне везіння, везіння і ще раз везіння. Ви будете ходити цілий день, і все марно. І коли ви вже нічого не сподіваєтесь – раптом раз – з’явився момент… Секунда затримки – і вже запізно! Тож давайте не будемо дуже критичними.

Найкраще фото Києва

Почнемо з малого – з миші в Голосіївському парку у Києві, яку бажано описати більш інформативно для Вікісховища. Авторка Natalie Yefimova ніжно назвала цей малий заповідний об’єкт «лісовою малечею». Важко щось суттєвіше додати до опису цього компонента локальної екосистеми, тим більше що ані хвоста, ані кольору спинки не видно, тож хай зоологи вибачають. В житті при першому знайомстві теж часто не вдається довідатись і запам’ятати ім’я об’єкта знайомства.

«Знайомство з лісовою малечею»: Миша в національному природному парку «Голосіївський»; найкраща фотографія Києва.
Авторка фото: Natalie Yefimova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Продовжити читання →

Продовжуємо розповідати про переможців номінації «Найкраще фото області» — зображення, які експертне журі визнало найякіснішими фотографіями у своїх регіонах. У цьому дописі розповідаємо про призові фотографії, на яких зображені річки, озера, лимани та інші українські водойми.

Вода займає десь чотири відсотки площі України: понад 24 тисячі км² — трохи менше площі Криму, трохи більше за Львівську область. Україна може похвалитися широким різноманіттям водойм: від гірських річок Карпат до лиманів на узбережжі Азовського моря. Це різноманіття приваблює фотографів, які фіксують пам’ятки природи України. Цьогоріч до списку 27 найкращих фотографій «Вікі любить Землю» увійшло сім зображень різноманітних водойм із Чернівецької і Хмельницької, Черкаської і Полтавської, Чернігівської і Одеської областей, а також із Севастополя.

Продовжити читання →

Цього року учасники української частини «Вікі любить Землю» подали на конкурс майже 10 тисяч фотографій. Із них експертне журі обрало 27 найкращих — по одній фотографії з кожного регіону України. Найкращі фото з кожної області ми опублікуємо у кількох дописах, поділених за тематичними категоріями. Топ-10 фотографій конкурсу — найвище оцінені фото із цих 27-ми — буде оголошено на церемонії нагородження.

У першому дописі фотограф, член оргкому «Вікі любить Землю» 2019 Микола Сварник розповідає про призові фотографії гірських заповідних територій — та про особливості фотографування гір.

Фотографії з гір традиційно займають високі місця у «Вікі любить Землю», і цей рік не став винятком. Здавалося б — усе просто: зійди на першу-ліпшу гору – куди не поглянеш – усюди заповідні території. Знимкуй і вигравай призи. Однак не все так просто. У всьому важать нюанси. Адже більшість із нас вилазять на гору, добре захекавшись, близько полудня, коли сонце в зеніті, і фото виходить не таким уже й цікавим. На денному фото різкі контрастні тіні, нудне майже біле небо і мало романтики. І навіть якщо при вас (нелегенька) професійна камера зі штативом, це мало допоможе. Звісно, інша справа, коли вдасться закарбувати якісь особливі атмосферні явища. Однак рідко кому сподобається потрапити в грозу десь на скелях — а ще це може прямо пошкодити вашій камері.

Тому якщо хочете отримати шедевр, краще орієнтуватись на так звану «золоту годину»: схід чи захід сонця. Саме це ми й бачимо на призових фотографіях із гір цьогорічного конкурсу. Це означає, що фотограф або ліз угору добру годину в темряві перед світанком, або спускався (що ще складніше і небезпечніше) у сутінках. Ранковий туман чудово доповнює картину сходу сонця — але він якраз і виникає від перепаду температур на світанку, тому слід бути готовим до цього стрибка температури.

Панорама зимового світанку на Ай-Петрі з хмарами над морем; найкраща фотографія Криму.
Автор фото: Dmytro Balkhovitin, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкраще фото Криму — авторства Дмитра Балховітіна, який уже неодноразово перемагав у фотоконкурсах у Вікісховищі — зроблене на світанку з гори Ай-Петрі. Не знаю, як він добирався на точку зйомки, але картина сходу сонця о 6:35 над хмарним морем схоплена неймовірно — це ніби коли літак підіймається над хмарами. А тут іще й сосни в інеї, і занесені снігом скелі — справжня мить екстазу для митця.

Продовжити читання →

Однією з основних цілей «Вікі любить Землю» є створення якомога повнішої бази вільних фотографій пам’яток природи. Тому ми традиційно нагороджуємо конкурсантів, які проілюстрували найбільшу кількість об’єктів природно-заповідного фонду: як сукупно по Україні, так і в кожній області. Підсумки 2019 року читайте нижче.

Традиційно нагороди та відзнаки отримують 10 конкурсантів і конкурсанток, які отримали найбільшу кількість балів за ті об’єкти, які вони сфотографували. Також ми відзначаємо переможців номінації «За кількісний внесок» у кожному регіоні України.

Загальний топ-10

Перш ніж перейти до списку переможців, нагадаємо умови за якими їх було визначено. Цього року алгоритм визначення переможців у «кількісних» номінаціях дещо змінився: за фотографії пам’яток, не проілюстрованих на Вікісховищі до початку конкурсу, учасники отримували коефіцієнт 10. Якщо об’єкт ПЗФ був проілюстрований на Вікісховищі, але учасник ще не завантажував фото цього об’єкту в рамках конкурсу раніше, коефіцієнт становив 2. В інших випадках (конкурсанти завантажували фото цієї самої пам’ятки в рамках конкурсів «Вікі любить Землю» 2013—2018 років) коефіцієнт дорівнював 1.

Озеро Герашаська, Рахівський р-н, полонина Герешаська.
Авторка фото ЯдвигаВереск посіла перше місце у номінації «Кількісний внесок»; вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Рейтинг авторів з урахуванням коефіцієнтів: 

Продовжити читання →