Географічні координати зйомки: вимагати не можна пропустити

Географічні координати розташування фотокамери — вимога до опису фото, яка була додана до регламенту конкурсу цього року. Звідки беруться координати і як додаються? Розширену довідку з цих питань нам допоміг зробити Сергій Криниця, майстер фотографії, постійний учасник конкурсу та неодноразовий переможець. Коли саме додавати координати — під час чи після завантаження, ви також вільні вирішувати самі. Перевірте, який варіант ваш! Продовжити читання

Таємниче журі «Вікі любить Землю»…

…більше не таємниче! 🙂 Ось вони, люди, які перевіряли надіслані на конкурс фотографії. Українці, іноземці, природоохоронці або учасники вікіпроектів — без цих людей не знали б, кого нагороджувати.

Олексій Василюк — активіст громадських екологічних рухів, заступник голови Національного екологічного центру України.

Андрій Хрутьба — координатор проекту «Зробимо Україну чистою» 2013 у Києві, начальник відділу екоосвіти Національного природного парку «Голосіївський».

Мирослав Кабаль — еколог, завідувач лабораторії лісознавства Карпатського біосферного заповідника.

Владислав Артамонов — директор Національного природного парку «Бузький Гард».

Михайло Богомаз та Наталія Шевченко — природоохоронці, фотографи дикої природи.

Дарія Ширяєва — командир Дружини охорони природи м. Києва «Зелене майбутнє».

Береги річки Берда, Запорізька область. Фото: BioDasha, ліцензія CC BY-SA 4.0

Береги річки Берда, Запорізька область. Фото: BioDasha, ліцензія CC BY-SA 4.0

Андрій Тупіков — заступник директора і головний природознавець НПП «Дворічанський».

Сергій Підмогильний — голова правління Української асоціації активного та екологічного туризму.

Користувач Steinsplitter (Італія) — адміністратор Вікісховища, активний завантажувач файлів, власник бота, який «перевертає» фотографії, член національного журі «Вікі любить Землю» 2014.

Гриб-парасолька великий (лат. Macrolepiota procera). Фото: Steinsplitter, ліцензія CC BY-SA 3.0

Гриб-парасолька великий (лат. Macrolepiota procera). Фото: Steinsplitter, ліцензія CC BY-SA 3.0

Нік Бірс (Велика Британія) — адміністратор Вікісховища та англомовної Вікіпедії зі стажем, фотограф.

Юка сиза <a href=

casino (лат. Yucca glauca). Фото: Nick, ліцензія GFDL або CC BY-SA 4.0 ” width=”800″ /> Юка сиза (лат. Yucca glauca). Фото: Nick, ліцензія GFDL або CC BY-SA 4.0

Скотт Біббі, користувач Russavia (Австралія) — давній дописувач Вікіпедії, зробив або отримав дозвіл і завантажив у Вікісховище понад мільйон зображень.

Користувач Natuur12 (Нідерланди) — студент Університету прикладних наук, фотограф-аматор, адміністратор нідерландської Вікіпедії і Вікісховища.

Національний парк Hoge Veluwe (Нідерланди). Фото: Natuur12, ліцензія CC-BY-SA-3.0-NL

Національний парк Де-Хоге-Велюве (Нідерланди). Фото: Natuur12, ліцензія CC-BY-SA-3.0-NL

Майкл Маґґс (Велика Британія) — фотограф-аматор, бюрократ Вікісховища і голова правління Wikimedia UK.

Сірі гуси (лат. Anser anser) в польоті. Фото: MichaelMaggs, ліцензія CC-BY-SA-3.0

Сірі гуси (лат. Anser anser) в польоті. Фото: MichaelMaggs, ліцензія CC-BY-SA-3.0

Користувач Geni (Велика Британія) — фотограф, адміністратор Вікісховища й англомовної Вікіпедії, член OTRS (довірений користувач, що приймає дозволи на файли).

Лебідь-шипун (лат. Cygnus olor). Фото: Geni, ліцензія GFDL і CC-BY-SA

Лебідь-шипун (лат. Cygnus olor). Фото: Geni, ліцензія GFDL і CC-BY-SA.
Це вибране зображення в англійські Вікіпедії, визнане одним з найкращих.

Георгій Чернілєвський — інженер і фотограф, автор численних вибраних і якісних зображень у Вікісховищі. член журі «Вікі любить пам”ятки» 2014.

Європейська болотна черепаха (лат. Emys orbicularis). Фото: George Chernilevsky, суспільне надбання

Європейська болотна черепаха (лат. Emys orbicularis). Фото: George Chernilevsky, суспільне надбання. Якісне зображення у Вікісховищі.

Обстеження об’єктів природно-заповідного фонду в середній течії р. Берда

Автори: Олексій Василюк, Дарія Ширяєва

1-4 травня 2015 року під час спільної експедиції ДОП м.Києва «Зелене Майбутнє» та НЕЦУ відбулось обстеження низки заказників та пам’яток природи в середній течії р.Берда (Бердянський р-н Запорізької обл.). Щодо всіх природоохоронних територій що обстежувались, можна зазначити, що на жодній з них не встановлені природоохоронні знаки та інформаційні аншлаги, хоча за свідченням працівниці Миколаївської сільради Людмили Коломієць, в минулому (ще за радянського часу) вони були встановлені на об’єктах, існуючих ще в той час.

1. Пам’ятка природа «Філонова балка» (Карло-Марксівська сільська рада)

На території об’єкту відсутні охоронні знаки та інформаційні аншлаги. На скельних виходах зростає сон лучний, ковили, гіацинтик блідий, збережені степові угруповання.

Ця та інші фотографії у статті – Дарії Ширяєвої, CC-BY-SA 4.0

2. Пам’ятка природи «Захарівська фортеця» (Карло-Марксівська сільська рада)

На території об’єкту відсутні охоронні знаки та інформаційні аншлаги. Також зруйновано знак пам’ятки археології, раніше встановлений на території фортеці. Територія об’єкт є залишками земляних валів фортеці 18 ст. Значна площа зайнята степовою рослинністю з частковим заростанням, інколи – з значною часткою рудерального компоненту. Не розорано.

 

3. Пам’ятка природи «Скеля Сова Пимонова» (Карло-Марксівська сільська рада)

На території об’єкту відсутні охоронні знаки та інформаційні аншлаги. У зв’язку із цим ідентифікувати його серед інших скель не вдалось.

4. Пам’ятка природи «Гранітні скелі» (Миколаївська сільська рада)

На території об’єкту відсутні охоронні знаки та інформаційні аншлаги. Заказник являє собою територію, обмежену крутим поворотом русла р.Берда (окрім самого оголовку утвореного вигину, що є окремим об’єктом ПЗФ). Центральна частина об’єкт залісена насадженнями сосни кримської, псевдоакації та інших інтродукованих видів деревних рослин та не становить природоохоронної цінності. Використовується населенням для збору грибів. Натомість схили урочища з скельними виходами та осипами – одні з найцікавіших серед наявних в середній течії річки. Тут утворено дуже різноманітний комплекс літофільних лишайників, наскельної рослинності. Під практично суцільним покривом лишайників мешкають степові види наземних молюсків. Серед рідкісних видів виявлено поліксену, зоряницю Авсонію, гіацинтик блідий, сон лучний, ковилу волосисту та інші види ковил, які в цей час було неможливо визначити, а також велику площу зайняту цетрарією степовою.






5. Заказник «Висока скеля над р. Берда» (Миколаївська сільська рада)

На території об’єкту відсутні охоронні знаки та інформаційні аншлаги. Заказник займає оголовок вигину, утвореного руслом р.Берда.Заказник примикає до іншого об’єкт ПЗФ – пам’ятки природи «Гранітні скелі»та разом з ним повністю охоплює вигин ріски. Тут утворено дуже різноманітний комплекс літофільних лишайників, наскельної рослинності. Під практично суцільним покривом лишайників мешкають степові види наземних молюсків. Серед рідкісних видів виявлено поліксену, зоряницю Авсонію, ящірку зелену, гіацинтик блідий, сон лучний, ковилу волосисту та інші види ковил, які в цей час було неможливо визначити, а також велику площу зайняту цетрарією степовою. Натомість в об’єкті виявлене потужне випалювання, як на пасовищній ділянці так і на кам’янистих осипах.

 

6. Заказник «Цілинна ділянка»(Карло-Марксівська сільська рада)

На території об’єкту відсутні охоронні знаки та інформаційні аншлаги.Об’єкт складає добре збережену ділянку ковилового степу. Щоправда через заказник проходить грунтова дорога, що активно використовується населенням для сполучення між селами.

 

7. Пам’ятка природи «Скеля Кристал і скеля Кварцитова» (Миколаївська сільська рада)

На території об’єкту відсутні охоронні знаки та інформаційні аншлаги. Об’єкт є найпопулярнішим екскурсійним об’єктом в районі. Скелі є вірогідно, залишками колишньої каменоломні. Дуже сильно відчувається витоптування схилів. Навколо об’єкт зустрічається ковила волосиста та сон чорніючий.


 

Висновки:

1. Обстежені об’єкти ПЗФ, що розміщені вздовж русла середньої течії р.Берда не позначені на місцевості, відрізнити їх від будь-якої іншої території вздовж русла річки. Населення навряд чи поінформоване про охоронний режим, межі, чи хоча б наявність цих об’єктів ПЗФ.

2. Самі ж об’єкти знаходяться в гарному стані, не виявлено суттєвих порушень, що чинили б вирішально негативний вплив на об’єкти охорони в ПЗФ.

3. Доцільним є створення великого обєкту ПЗФ в середній течії річки (наприклад від с.Калайтанівка до с.Осипенко) та надати йому статус національного природного парку.

Думка фахівця

Олег Жарій

Олег Жарій

На мій погляд, значення проекту і фотоконкурсів «Вікі любить Землю» досить багатогранне. По-перше, це знайомство як земляків, так і жителів інших країн з красою і розмаїттям рідного краю. В епоху зростаючого впливу Інтернет-технологій, люди, що мають можливість подорожувати виходячи з бажань, а не з обмежених фінансових можливостей, вибирають майбутні локації виходячи з інформації, і не в останню чергу у вигляді фотографій, що знаходять у Всесвітній Мережі. Навіть для багато подорожуючого фотографа, як автор цих рядків, перегляд представлених на конкурс світлин привів до ряду несподіваних відкриттів досі невідомих чудес природи і творінь людських рук, якими багата Україна.

Ресурси Вікісховища, куди завантажуються конкурсні фотороботи, мають неоціненне значення передусім для некомерційних просвітницьких закладів – вишів, шкіл, ба навіть дитсадків (зараз навіть дошкільнята вміють користуватися Інтернетом!)

Проведення послідовних конкурсів дозволить кінець кінцем створити майже вичерпний фотобанк найцікавіших місць країн-учасників. В Україні, це – Сім чудес України, Сім природних чудес України, Сім чудес України (замки, фортеці, палаци), Сім чудес Києва, включаючи номінантів по областях – загалом декілька сотень об’єктів. Поки що, в надходженнях конкурсів, що відбулися, відображені далеко не всі з них.

Якість світлин зростає від конкурсу до конкурсу. Однак багато професійних (читай – комерційних) фотографів утримуються від участі. Ніхто з них, в тому числі і автор цих рядків, не проти використання ресурсів Вікісховища в НЕКОМЕРЦІЙНИХ цілях, але не бажають, щоб їх світлини безоплатно використовувались на сайтах туроператорів, друку на магнітах, чашках тощо. Тому організаторам слід продумати механізми протидії безконтрольному комерційному використанню безцінних фоторесурсів.

У другій частині допису я хочу поділитися думками про декілька робіт-фіналістів конкурсу. Продовжити читання

Мальовничі краєвиди з заповідника «Ґорґани»

«Ґорґа́ни» — природний заповідник в Українських Карпатах. Розташований в південно-західній частині Івано-Франківської області у районі Довбушанських Ґорґан. Заснований 1996 року. Незважаючи на те, що він був створений для збереження реліктової сосни кедрової європейської, на території заповідника знайшли прихисток безліч унікальних представників флори та фауни України.

г. Довбушанка. Автор: EvILMms. CC BY-SA 3.0

«Горгани» взимку. Автор: LorikNov CC BY-SA 3.0

У заповіднику живуть представники понад 1000 видів безхребетних тварин. Серед них найчисленнішою групою є комахи. У фауні хребетних тварин заповідника налічується 149 видів, які належать до 6 класів. З фауни 20 видів є рідкісними і занесені до Червоної книги України, а саме: харіус європейський, тритони альпійський і карпатськийсаламандра плямисталелека чорнийпідорлик малийглухарпугачсова довгохвостадятел білоспиннийтинівка альпійськабурозубка альпійськакутора малаполівка сніговагорностайнорка європейськаборсуквидра річковакіт лісовийрись звичайна

Заопвідник «Горгани». Автор: Atiroks. CC BY-SA 3.0

Особливу групу флори (20 видів, або 5%) становлять види, які занесені до Червоної книги України. Найрідкіснішими з них є зозулинці чоловічий та шоломоноснийзозулині сльози яйцевидніязичок зеленийлунарія оживаюча

Неприступні скелі Горган. Автор: Atiroks. CC BY-SA 3.0

Заповідник розташований у найнедоступнішій високогірній і кам’янистій частині Горган – Довбушанських Горганах. 

Поїзд в заповіднику «Горгани». Автор: Юля Депеш. CC BY-SA 3.0

Заповідник складається із двох природоохоронних науково-дослідних відділень – Ґорґанського і Черниківського.

Вечір в горах. Автор: Taras r. CC BY-SA 3.0

Читайте нас на Facebook, Instagram чи ВКонтакті.

Таємниці міста або де сховатись у Києві

Вже другий рік поспіль, скільки проводиться конкурс «Вікі любить Землю», з Києва традиційно надсилається найбільше фотографій. На території міста розташовано 183 об’єкти природно-заповідного фонду України – і це чи не всі парки, сквери та сади, які ще залишилися у місті.

Цього року наша столиця зайняла перше місце за кількістю надісланих фотографій – це аж 2089 світлин – та за кількістю зображених на цих фото пам’яток – 159 із них тепер має у своєму користуванні Вікіпедія.

Найбільш відомі та популярні місця у Києві – це  Національний ботанічний сад ім.М.М.Гришка НАНУБотанічний сад ім. Академіка О. В. Фоміна та Ботанічний сад Національного аграрного університету, Маріїнський парк, зоопарк, Володимирська гіркаГолосіївський парк імені М.РильськогоФеофанія.

Та є безліч інших мальовничих місць, де так приємно провести день у літню спеку та відпочити від гамірного міста.

Ми підготували підбірку по різних районах міста.

Подільський район

Крістерова Гірка — парк у Подільському районі Києва розташований на розі вулиць Вишгородської і Осиповського

Крістерова гірка. Автор: Kiyanka CC BY-SA 3.0

На території парку мешкають лебеді і дикі качки, 4 види тварин занесених до Червоної книги і 10 видів тварин, що охороняються Бернською конвенцієюПарк закладений в 1850 році Вільгельмом Крістером, запрошеним з Південної Саксонії для робіт на суконній фабриці князя Радзивілла в Радомишльському повіті Київської губернії. Сколотивши статок Вільгельм вирішив залишитися на київській землі і придбав у передмісті Києва маєток. Як виявилось, він давно мав пристрасть до садівництва і заснував тут багатопрофільне сільськогосподарське підприємство «Садівництво і насіння В. Крістера». В червні 2009 року парк, після рекунструкції, був відкритий для відвідувачів. Було реконструйовано два озера, побудовано два пішохідні містки, посаджено нові дерева й кущі, засіяно газони. 

Крістерова гірка, Київ. Автор: Kiyanka. CC BY-SA 3.0

Голосіївський район

Дуби Екзюпері були висаджені на місці, де вони і зараз ростуть більше 400 років тому (деякі вчені вважають, що їхній вік може сягати і 500 років). Знаходяться у парку Національного університету біоресурсів та природокористування за адресою вул. Генерала Родимцева, 19. З 2011 року дубам присвоєно статус пам’ятки природи місцевого значення. 

Дуб Екзюпері. Автор: VitalinaT. CC BY-SA 3.0

Дарницький район

Парк «Партизанська слава» — регіонально-ландшафтний парк у Дарницькому районі міста Києва. Знаходиться між вулицями Тростянецькою та Славгородською.

Парк було закладено у 1970 році. Його композиційним центром є меморіальна зона з Музеєм партизанської слави, амфітеатром для проведення традиційних зустрічей колишніх бійців партизанських загонів і з’єднань, де проводяться мітинги та святкові ходи. В цій зоні організовані підзони — партизанський арсенал із землянками, партизанське вогнище тощо. Тут також встановлено пам’ятний знак на честь бойової співдружності партизанських бригад у роки Другої світової війни.

Окрім зони урочисто-масових заходів, у парку є ще шість функціональних зон: видовищних та культурно-освітніх заходів, експозиційно-тематична, спортивна, відпочинку дітей, тихого відпочинку, господарська. Тут збережені ландшафти природного лісу, вони доповнені парковими елементами. Привертають увагу основні паркові дороги: велика соснова алея та велике прогулянкове кільце. На алеях встановлено тематичні скульптурні композиції з дерева. Є також містечко атракціонів, літній кінотеатр, футбольний стадіон, тропа здоров’я, канатні дороги, декоративний басейн, добре впорядковані лісові озера.

Парк «Партизанська слава» у Дарницькому районі. Автор: Сарапулов. CC BY-SA 3.0

Деснянський район

Ландшафтний заказник «Муромець-Лопуховате» – є заказником місцевого значення з 2002 року.

Острів Муромець – крупний піщаний острів в Києві, який утворився колись в результаті численних намивань дніпровської і деснянської течій.Здавна на ньому селилися рибалки. Назва острова пов’язують з легендою про те, що саме тут розбивали свої намети билинні богатирі-перш ніж постати перед князем Володимиром. За іншою версією острів цей назвали ім’ям прославленого богатиря Іллі Мурромца, щоб той звільнив від всякої нечисті знаходиться на ньому урочищі Чорторий. У 1972 році на ньому заклали парк Дружби народів, який є частиною простягнувся вздовж усього Києва Дніпровського парку.

О. Муромець. Автор: Yupanka. CC BY-SA 3.0

Острів Лопуховатий – входить у запланований регіональний ландшафтний парк “Дніпровські острови”.

о. Муромець. Автор: Kiyanka CC BY-SA 3.0

Дніпровський район

Меморіальна сосна Нестерова — одна з найстаріших сосен Києва. Вік 250 років. Росте на вершині Вовчої гори (Артилерійська гірка) повул. Малишка навпроти буд. 21. Названо на честь легендарного київського льотчика Першої світової війни Петра Нестерова, який брав участь в липні 1913 р. в цьому місці у спільних авіаційних і артилерійських навчаннях. У 2011 р. сосна Нестерова отримала статус ботанічної пам’ятки природи.

Сосна Нестерова. Автор: Сергій Криниця (Haidamac). CC BY-SA 3.0

Оболонський район

Колекція лісовода Вінтера – ботанічна пам’ятка природи міста Києва. Статус надано розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.07.1997р. До складу колекції входять дві сосни Веймута і чотири модрини сибірської. Посаджені відомим київським лісоводом С.В. Вінтером 100 років тому.

Колекція лісовода Вінтера. Автор: Сарапулов. CC BY-SA 3.0

Печерський район

Аско́льдова моги́ла — одна з найвідоміших історичних місцевостей та урочище у Києві, де колись також містився престижний некрополь, знищений за радянських часів. У наш час — парк, пам’ятка садово-паркового мистецтва. Розташована між Дніпровським узвозом, вулицею Івана Мазепи і Маріїнським парком, охоплюючи частину Дніпровських схилів.

На сьогоднішній день Аскольдова могила — частина мальовничого парку на правому березі Дніпра та одне з улюблених місць прогулянок киян. Миколаївську церкву на початку 1990-х рр. віддали релігійній громаді греко-католицької церкви, нині це діючий храм, який у 2001 році відвідав Папа Іван Павло ІІ. Також у 1990-х рр. на Аскольдовій могилі встановлено дерев’яний хрест як символічний надгробок героїв Крут.

Пам’ятник Андрію Первозванному. Автор: Kiyanka. CC BY-A 3.0

Дендропарк ім. Ак. Богомольця – ботанічна пам’ятка природи, знаходиться на територыъ Інституту фізіології ім. О.Богомольця.

Дендропарк ім. Ак. Богомольця. Автор: Revontulet. CC BY-SA 3.0

Святошинський район

Клени Яворницького – два клени сріблясті. Зростають на просп. Перемоги, 73/1. 

Клени Яворницького. Автор: Kiyanka CC BY-SA 3.0

Солом’янський район

Виток р. Либідь є  історичною пам’яткою часів Київської Русі. Либідь має кілька витоків, розташованих у Солом’янському районі Києва. Власне, усі вони тепер під землею — вода тече колекторами. Один бере початок біля вулиці Радищева і далі тягнеться під бульваром Івана Лепсе, другий — від вулиці Каблукова, неподалік від залізничної станції “Борщагівка”. Далі річка тече під проспектом Комарова і опиняється у Відрадненському парку. Тут у річку з правого берега впадає струмок, який у минулому називали Відрадний. Якраз у цьому місці вона й виходить назовні.

Виток р. Либідь, Солом’янський район парк «Відрадний». Автор: Yupanka. CC BY-SA 3.0

р. Либідь на території Солом’янського району міста Києва. Автор: Сарапулов. CC BY-SA 3.0

Шевченківський район

Сирецький гай – це залишок колишніх великих листяних лісів, що займали територію Києва. Розташований в районіСирця — історичної місцевості у Шевченківському і Подільському районах, котра отримала назву від ріки Сирець (її ще називають Сирецьким струмком), яка бере початок поблизу станції метро «Святошин» і впадає в Дніпро за 2 км від київської гавані

Лісопарк було створено на базі існуючих природних насаджень у 1952 році. Територія, де розміщено парк, має пересічений рельєф, чимало ярів. Через парк протікає Сирець, багато джерел, декілька мальовничих озер, вони служать місцем масового відпочинку киян.

Сирецький гай. Автор: Аимаина хикари. CC BY-SA 3.0

 

Парк було створено у ландшафтному стилі. Особливо цінними у парку є унікальні вікові дубові насадження. В південно-східній частині гаю, крім дуба, ростуть вікові сосни і липи. За останні десятиліття тут висаджено багато інших видів і форм дерев: ялина звичайна, берези, клени, граб, гіркокаштан звичайний, горіхи, вільха, верби, тополі, ялівці, ліщину тощо. Узлісся обсаджені декоративними квітучими чагарниками.

 

В гаю виставлена велика кількість лісових меблів, влаштовано куточки відпочинку, дитячий майданчик, фонтан із джерельною водою.

Потайні місця у Сирецькому гаю. Автор: Сарапулов. CC BY-SA 3.0

 

Тернопіль – край зелений!

Західна область нашої прекрасної країни, зелений, квітучий і сонячний край – Тернопільська область – за територією займає лише 23 місце серед інших регіонів України, але на цьому невеликому клаптику багатої землі знаходиться аж 586 об’єктів природно-заповідного фонду.

Протягом травня на конкурс «Вікі любить Землю» було завантажено 326 фотографій лише невеличкої частки із них – 59 природних об’єктів.

Заповідник «Медобори», Тернопільська область Автор: Medobory2 CC BY-SA 3.0

Найбільш відомим та єдиним в області природним заповідником є «Медобори»аповідник створено з метою збереження у природному стані унікальних природних комплексів Подільських Товтр (Медоборів), генофонду рослинного і тваринного світу та використання їх у наукових цілях. На території заповідника «Медобори» функціонують екологічні стежки «Гостра Скеля», «Пуща відлюдника», «Богит». До 2010 року частиною заповідника був його філіал — «Кременецькі гори» (нині Національний природний парк «Кременецькі гори»). Заповідник є цінною пам’яткою не лише завдяки своїм природним багатствам, але й історії. Так, багатою є територія заповідника на історичні пам’ятки, які датуються Х—ХІІІ ст. Археологами виявлено язичницькі святилища Х—ХІІІ ст. У той період тут одночасно функціонувало три різнотипні городища-святилища: БогитҐовда та Звенигород. Найкраще збереженим виявилось капище на горі Богит, де в Х—ХІІІ ст. стояв всесвітньовідомий Збруцький ідол (Святовит), який відображав божество слов’ян. Цю унікальну історико-культурну пам’ятку було знайдено 1848 року в р. Збруч, поблизу с. Личківців.

Заповідник «Медобори». Автор: Medobory2 CC BY-SA 3.0

 

На території городищ-святилищ знайдено та досліджено хлібні печі, жертовні колодязі та довгі будинки-контини, у яких, як свідчать письмові джерела, слов’яни-язичники збирались для виконання обрядів. Функціювання городищ-святилищ та обслуговування прочан забезпечували селища-супутники, яких тут відомо 15. Розташовувались вони неподалік городищ. Ці слов’янські городища-святилища разом із селищами-супутниками становлять єдиний археологічний комплекс — «Збруцький культовий центр». Важливу роль у його діяльності відіграли цілющі джерела, які існують донині.

Національний природний парк «Дністровський каньйон» створений з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів лісостепової зони, в районі середньої течії річки Дністер. Є найбільшим каньйоном в Україні та одним з найбільших у Європі. 

Дністровський каньйон, Тернопільська область Автор: Mykola Swarnyk CC BY-SA 3.0

Найдавніші пам’ятки природи Дністровського каньйону — скелі девонського геологічного періоду (вік — 350–400 млн років), численні водоспади, листяні, мішані та соснові ліси, цілющі джерела.

Приваблюють красою місцеві заповідники: Урочище Криве, Червона гора, Хмелівська стінка. На лівому березі Дністра з Хмелеви Подільської глибоким яром тече потічок, утворюючи каскад мальовничих водоспадів (висота деяких сягає 6-8 м). Поряд із селом Нирків Заліщицького району шумно скидає свої води 16-метровий Джуринський водоспад.

Хрещатико-Звенячинське урочище, Дністровський каньйон. Автор: Сергій Криниця. CC BY-SA 3.0

Традиційно, саме Дністровський каньйон є найулюбленішим місцем фотографів та любителів, а після включення до номінантів на звання “7 чудес України” – ще й найбільш популярним.

Чистилівський орнітологічний заказник. Автор: Микола Василечко. CC BY-SA 3.0

Багато не менш прекрасних місць як для фотографування, так і для відпочинку чи туризму є на території області, хоча світлин звідки на конкурс завантажено не було. Це і  Жежавський, Обіжевський, Голицький ботанічні заказники, урочище Трубчин, Скала-Подільський парк, Хоростківський державний дендрологічний парк та інші.

Кременецькі гори, Тернопільська область Автор: Мокрицький Павло CC BY-SA 3.0

 

Читайте нас на Facebook, Instagram чи ВКонтакті.

Фотозвістки з окупованого Луганська

Луганська область – найбільш східний регіон України, посідає шосте місце за населенням і десяте за площею серед адміністративно-територіальних одиниць країни. На її території знаходиться 188 об’єктів природно-заповідного фонду України. Це і Луганський природний заповідник, ПЗ «Стрільцівський степ» та «Провальський степ», і Сіверсько-Донецький національний природний парк, і заказник Балка Березова, і парк «Гостра Могила», і ще 45 заказників, 61 пам’ятка природи, безліч парків та скверів.

Заказник Балка Березова. Автор: Konstantin Lupinos. CC BY-SA 3.0

Луганський природний заповідник НАН України — природоохоронна організація, що підпорядкована Відділенню загальної біології НАН України, до відома якої входять 4 природоохоронні території України, розташовані на територіїЛуганської області. Заповідник створено з метою збереження у природному стані типових та унікальних для степової ландшафтної зони природних комплексів.

Еремурусовий схил. Автор: Mykyta Peregrym. CC BY-SA 3.0

Сіверсько-Донецький НПП проіснував зовсім мало – з 2009 до 2010 року на території Кремінського району Луганської області

Сіверсько-Донецький НПП. Автор: Mykyta Peregrym. CC BY-SA 3.0

Стрільцівський степ — відділення Луганського природного заповіднику. Знаходиться біля села Криничне на території Міловського району Луганської області. Це цінна пам’ятка природи, де протягом ряду років ведуться стаціонарні дослідження степової рослинності (ди­наміка, продуктивність, хімічні і екологічні взаємини між росли­нами та ін.)

Відділення «Стрільцівський степ» Луганського НПЗ. Автор: Eelena.Vel. CC BY-SA 3.0

Провальський степ — відділення Луганського природного заповіднику. Розташоване біля села Провалля Свердловського району і складається з двох ділянок (урочищ): Калинівської і Грушевської. 

Відділення «Провальський степ», Луганський НПЗ. Автор: Darina Klin. CC BY-SA 3.0

Відділення «Провальський степ». Автор: Delina1. CC BY-SA 3.0

За ландшафтним складом Луганська область складається з:

Степів — 29%,умовно-природніх  лісів — 10%, штучних лісів— 18%, водойм — 1%, орних земель — 40% та населених пунктів— 2%.

Протягом проведення конкурсу на Вікісховище було завантажено 40 фотографій із зображеннями 11 природних об’єктів. Хоча це складає лише 5% від загальної їх кількості, але завдяки їм волонтери Вікіпедії зможуть краще проілюструвати свої статті про природні пам’ятки Луганщини.

Річка сіверський Дінець, Луганська область. Автор: Lara 57. CC BY-SA 3.0

Ми підтримуємо населення цієї області,сподіваємося на якнайшвидше вирішення усіх конфліктів та повернення миру і спокою у домівки луганчан!

Зберімо повну колекцію фотографій з Севастополя!

До кінця конкурсу залишається лише 4 дні, а ми вже отримали 111 фотографій із окупованого Севастополя. Ми любимо та цінуємо це місто за його красу, мальовничість та неймовірну атмосферу літа. Ми приймаємо світлини абсолютно з усіх куточків нашої великої країни — і з Криму та Севастополя в тому числі!

У Севастополі знаходиться всього 12 об’єктів природно-заповідного фонду України (ми маємо фотографії з 9-ти). Це:

«Байдарський» ландшафтний заказник розташований на південному заході Гірського Криму. Створений з метою збереження особливо цінних природних ландшафтів Криму та забезпечення чистоти вод річки Чорної — основного джерела водопостачання міста Севастополя.

Чорноріченський каньйон, Байдарський заказник, Севастополь. Автор: Atiroks. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Ландшафтний заказник «Мис Айя» – об’єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в Балаклавському районі СевастополяЗ організацією заказника у 1982 році до його складу увійшли три раніше створені об’єкти природно-заповідного фонду України:

  •  пам’ятка природи місцевого значення «Гай піцундської сосни і ялівця високого на мисі Айя» (створений в 1947),
  • «Урочище Батіліман» (1964),
  • заповідне урочище «Роща сосни Станкевича» (1980).

«Мис Айя». Автор: Yupanka. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Заказник «Мис Фіолент» (крим. Felenk Burun, Феленк Бурун — букв. «тигровий мис») , лат. Parthenium (Партеніум)  — «святий мис» — мис на Гераклейському півострові в південно-західній частині Криму, в Балаклавському районі Севастополя. За переказами, саме на мисі Фіолент ступив на кримську землю апостол Андрій Первозванний, який прибув сюди для проповіді Євангелія.

мис Фіолент. Автор: Igor Banatskiy. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Загальнозоологічний заказник «Бухта Козача» розташована за 15 кілометрів від центруСевастополя, на північний захід мису Фіолент, між Комишевою бухтою і мисом Фіолент, на західній частині Гераклейського півостроваНа узбережжі бухти розташований меморіальний комплекс «Тридцять п’ята берегова батарея», а також пам’ятник Примирення радянських і німецьких солдатів, що загинули під час боїв за Севастополь. Також у бухті розташований науково-дослідний центр «Державний океанаріум України».

«Бухта Козача», Севастополь. Автор: SerhijPetrovich. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Гідрологічна пам’ятка природи «Прибережний аквальний комплекс біля Херсонесу Таврійського» розташована у центрі північного краю Гераклейського півострова, між бухтами Пісочною та Карантинною, на прибережній території, що зайнята античним та середньовічним містом Херсонес (нині — Національний археологічний заповідник «Херсонес Таврійський») з прилеглою до неї акваторією Чорного моря. Західна межа визначена по існуючому молу, що відділяє Національний археологічний заповідник «Херсонес Таврійський» від пляжу «Сонячний» (бухта Пісочна). Східна межа визначена по межам існуючого яхт-клубу на території Національного заповідника (бухта Карантинна). 

«Прибережний аквальний комплекс біля Херсонесу Таврійського». Автор: Yupanka. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Ботанічна пам’ятка природи «Ушакова балка» — розташована у Нахімовському районі м. Севастополя, на схід від Павлівського мису, на березі Севастопольської бухти, між Корабельною бухтою та Кілен-бухтою. З заходу, сходу та півдня Ушакова балка межує з житловою забудовою (вулиці Залізнодорожна, Надєждінцев, Папаніна, Матвія Вороніна, Робоча, Бутирська, Генерала Родіонова, Адмірала Макарова та ін.). Балка в кінці XIX — початку ХХ століття була улюбленим місцем відпочинку моряків та мешканців Корабельної сторони. У цій балці росте цілий ряд рослин, занесених до Червоної Книги, в тому числі реліктова фісташка, у зв’язку з чим балка оголошена державним пам’ятником природи.

«Ушакова балка» (Севастополь). Автор: Pavlo1. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Гідрологічна пам’ятка природи «Прибережний аквальний комплекс біля мису Фіолент» розташована у адміністративних межах м. Севастополя (Балаклавський район), на півдні Гераклейського півострова. Межі визначено від мису Лермонтова до Мармурової балки. Межує із комплексною пам’яткою природи місцевого значення «Мис Фіолент» та ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Мис Фіолент».

Прибережний аквальний комплекс біля мису Фіолент. Автор: Yurii-mr. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Комплексна пам’ятка природи «Мис Фіолент».

Мис Фіолент. Автор: Denis Vitchenko. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Гідрологічна пам’ятка природи «Прибережний шквальний комплекс біля мису Сарич». Мис в південно-західній частиніКриму, входить до складу території Севастополя за адміністративним відношенням. Найпівденніша точка України та Європейської частини СНД. Названий на честь адмірала Саричева, який у 1898 році побудувавмаяк на мисі. На конкурс «Вікі любить Землю» завантажено лише 1 фото.

Прибережний шквальний комплекс біля мису Сарич. Автор: Denis Vitchenko. Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Заповідне урочище «Скелі Ласпі» —  бухта на Південному березі Криму, недалеко від Фороса у бікСевастополя. Обмежена мисом Сарич зі сходу і заповідником Айя — із заходу. Умовно ділиться на дві частини — Батилиман і Ласпі.

«Чортові пальці» зі скель Ласпі. Автор: Сергій Криниця (Haidamac). Ліцензія: CC BY-SA 3.0

Не завантажено жодного фото з таких чудових місцин як регіональний ландшафтний парк «Максимова дача» та «Прибережного аквального комплексу біля мису Лукул».

Ще є час зробити фотографії чи віднайти їх у своїх домашніх архівах та взяти участь у фотоконкурсі!

Читайте нас на Facebook, Instagram чи ВКонтакті.

Кам’яна країна в мініатюрі

Заповідник «Кам’яні Могили» — один із чотирьох відділів Українського державного степового природного заповідника Національної академії наук України. Заснований 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія місцевого значення, зараз посів чільне місце як історична і природна пам’ятка України. Заповідник розташований на кордоні Донецької та Запорізької областей, неподалік від села Назарівка Володарського району.

Український степовий природний заповідник Кам’яні Могили. Автор: Balkhovitin
Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Район урочища «Кам’яні Могили» має велику геологічну, біологічну, історико-археологічну і художньо-емоційну цінність. На його теренах створено багато витворів образотворчого і літературного мистецтв, художніх фоторобіт, відеофільмів, ведеться постійна наукова і просвітницька робота. Кам’яні Могили відвідуються щорічно близько 15000 туристів.

Український степовий природний заповідник Кам’яні Могили. Автор: Balkhovitin.
Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Заповідник відвідують туристи із ранньої весни до пізньої осені, а зустрічає він їх кольоровим килимом трав, незвичайної красою гранітних пасм; повітрям, напоєним ароматом квітів.

Навесні (зазвичай, на травневих святах) степ у заповіднику квітне. Це незвичайне явище заворожує погляд багатьох туристів, що приїжджають сюди. У цей період Кам’яні Могили іноді порівнюють із долиною нарцисів на Закарпатті, чи долиною тюльпанів на півночі Донецької області.

Український степовий природний заповідник Кам’яні Могили. Автор: Balkhovitin
Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Кам’яні могили також є цінним з історико-археологічної точки зору. На сьогодні відомо, що в стародавні часи це урочище було культовим для представників ямних, катакомбних і зрубних культур. По всьому периметру заповідник омережений поховальними курганами тих стародавніх культур та цивілізацій. Цікавим також є факт, що на території безпосередньо Кам’яних могил, гранітних виходів не було знайдено жодного поховання.

Український степовий природний заповідник Кам’яні Могили. Автор: Balkhovitin
Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Урочище «Кам’яні Могили» — це гірська краïна в мініатюрі. Вона вражаюче контрастуε з навколишніми степами своєю величною монументальністю. Тут можна побачити цілу купу природних скульптур і витворів з каменю, які сприймаються як фантазіï художників. Є невеликі гроти, мальовничі долини і ціла низка казкових краєвидів. Саме тут, в джерелах, виявлена найсмачніша вода в Приазов’ï. Ця місцевість бадьорить і заряджає відвідувачів цілющою енергетикою, чарує незрівняними ароматами і незайманістю степових трав.

Український степовий природний заповідник Кам’яні Могили. Автор: Balkhovitin
Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Читайте нас на Facebook, Instagram чи ВКонтакті.