За вікном закінчується літо, а ми готуємося нагороджувати наших шановних переможців!

Приймати церемонію нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить Землю» 2015 та конкурсу статей «Пам’ятки природи у Вікіпедії» у своїх стінах буде Велика лаврська дзвіниця. Лаврська дзвіниця — одна з найвідоміших пам’яток Києва і належить до найвищих будівель міста. Її висота складає 96,52 метра з хрестом, її видно здалеку, навіть за 25-30 кілометрів від міста. Як добре, що збудована в далекому 1745 році, ця пам’ятка може радувати нас і зараз 🙂 Отже плануйте,

Церемонія відбудеться 12 вересня об 11:30 у Лаврській дзвіниці: Київ, вул. Лаврська, 15.

Запрошуємо до участі переможців усіх номінацій та учасників конкурсу. Ми дуже вдячні усім, хто брав участь, адже вас об’єднує щось більше за бажання виграти — бажання донести знання про красу природоохоронних територій України до всіх 🙂 Також будемо раді бачити наших партнерів, членів журі, представників ЗМІ, а також усіх шанувальників природних пам’яток України.

Журналістам необхідно отримати акредитацію; просимо писати на адресу wle @ wikimedia.in.ua або телефонувати за номером 0969160719 (Олена Захарян).

Фото: Sergiy Klymenko [ліцензія CC BY-SA 3.0, можна використовувати за умови вказання автора і ліцензії]

…більше не таємниче! 🙂 Ось вони, люди, які перевіряли надіслані на конкурс фотографії. Українці, іноземці, природоохоронці або учасники вікіпроектів — без цих людей не знали б, кого нагороджувати.

Олексій Василюк — активіст громадських екологічних рухів, заступник голови Національного екологічного центру України.

Андрій Хрутьба — координатор проекту «Зробимо Україну чистою» 2013 у Києві, начальник відділу екоосвіти Національного природного парку «Голосіївський».

Мирослав Кабаль — еколог, завідувач лабораторії лісознавства Карпатського біосферного заповідника.

Владислав Артамонов — директор Національного природного парку «Бузький Гард».

Дарія Ширяєва — командир Дружини охорони природи м. Києва «Зелене майбутнє».

Береги річки Берда, Запорізька область. Фото: BioDasha, ліцензія CC BY-SA 4.0

Андрій Тупіков — заступник директора і головний природознавець НПП «Дворічанський».

Сергій Підмогильний — голова правління Української асоціації активного та екологічного туризму.

Користувач Steinsplitter (Італія) — адміністратор Вікісховища, активний завантажувач файлів, власник бота, який «перевертає» фотографії, член національного журі «Вікі любить Землю» 2014.

Гриб-парасолька великий (лат. Macrolepiota procera). Фото: Steinsplitter, ліцензія CC BY-SA 3.0

Нік Бірс (Велика Британія) — адміністратор Вікісховища та англомовної Вікіпедії зі стажем, фотограф.

casino (лат. Yucca glauca). Фото: Nick, ліцензія GFDL або CC BY-SA 4.0 ” width=”800″ /> Юка сиза (лат. Yucca glauca). Фото: Nick, ліцензія GFDL або CC BY-SA 4.0

Скотт Біббі, користувач Russavia (Австралія) — давній дописувач Вікіпедії, зробив або отримав дозвіл і завантажив у Вікісховище понад мільйон зображень.

Користувач Natuur12 (Нідерланди) — студент Університету прикладних наук, фотограф-аматор, адміністратор нідерландської Вікіпедії і Вікісховища.

Національний парк Де-Хоге-Велюве (Нідерланди). Фото: Natuur12, ліцензія CC-BY-SA-3.0-NL

Майкл Маґґс (Велика Британія) — фотограф-аматор, бюрократ Вікісховища і голова правління Wikimedia UK.

Сірі гуси (лат. Anser anser) в польоті. Фото: MichaelMaggs, ліцензія CC-BY-SA-3.0

Користувач Geni (Велика Британія) — фотограф, адміністратор Вікісховища й англомовної Вікіпедії, член OTRS (довірений користувач, що приймає дозволи на файли).

Лебідь-шипун (лат. Cygnus olor). Фото: Geni, ліцензія GFDL і CC-BY-SA.
Це вибране зображення в англійські Вікіпедії, визнане одним з найкращих.

Георгій Чернілєвський — інженер і фотограф, автор численних вибраних і якісних зображень у Вікісховищі. член журі «Вікі любить пам”ятки» 2014.

Європейська болотна черепаха (лат. Emys orbicularis). Фото: George Chernilevsky, суспільне надбання. Якісне зображення у Вікісховищі.

Росія документально присвоїла собі історичний спадок Криму. 8 липня 2015 року вийшов закон №122-ЗРК/2015 «Про внесення змін до Закону Республіки Крим ”Про об’єкти культурного спадку в Республіці Крим”», яким об’єкти культурної спадщини Криму було визнано такими, що підлягають державній охороні Російської Федерації. Спираючись на це, НП «Вікімедіа РУ» та спільнота російських учасників вікіпроектів цього року проводить щорічний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» в Росії уже із Кримом у своїх конкурсних списках.

Ще 11 вересня 2014 року було підписано Закон Республіки Крим №68-ЗРК «Про об’єкти культурного спадку в Республіці Крим», яким до культурного спадку Росії було зараховано об’єкти, занесені відповідно до законодавства Української РСР та України, що діяли на день «приймання до Російської Федерації Республіки Крим». Ці списки є копією українських списків пам’яток Криму (до речі, станом на 20 серпня списку пам’яток Севастополя нема, бо це інший суб’єкт і на нього не поширюється дія цього закону). У цих списках переважно пам’ятки місцевого значення та щойно виявлені об’єкти культурної спадщини — більшості пам’яток національного значення, таких як Генуезька фортеця у Судаку або печерне місто Чуфут-Кале, в російських списках немає.

Представники ГО «Вікімедіа Україна», українського відділення Фонду Вікімедіа, намагалися знайти компроміс із російською стороною шляхом перемовин, але ситуація патова — невключення Криму до конкурсних списків може завершитись судом для НП «Вікімедіа РУ» за те, що вони «не визнають територіальної цілісності Російської Федерації». Не може не проводити конкурс й українська сторона.

ГО «Вікімедіа Україна» отримала коментар представника Фонду Вікімедіа, який зауважив, що «(…) хоча ширша політична та військова боротьба проти російської анексії Криму є абсолютно зрозумілими, розв’язання цього питання не є у межах компетенції ні Фонду Вікімедіа, ні українського чи російського відділень. (…) Щодо того, як проводити фотоконкурс пам’яток у цій ситуації, Фонд Вікімедіа не займає жодної позиції. Це повинні вирішити організатори української та російської частин, а також організаторів міжнародної частини конкурсу ВЛП [Вікі любить пам’ятки]». У планах української сторони звернення до юристів Фонду, а також до міжнародного організаційного комітету, хоча не виглядає, що ці кроки дадуть інші відповіді. Варто зазначити, що позиція міжнародних організаторів щодо схожих ситуацій раніше (Азербайджан/Нагірний Карабах, Ізраїль/Палестина, Сербія/Косово тощо) спиралася на наявність чи відсутність офіційних списків пам’яток. А списки пам’яток Криму в Росії уже є. Хоча у російських конкурсних списках і зазначений дисклеймер, що «включення цих регіонів пов’язане із їхньою появою в офіційних списках культурного спадку РФ і жодним чином не позначає їхню державну приналежність».

Серед української спільноти редакторів Вікіпедії звучать і заклики бойкотувати конкурс взагалі. Але це автоматично означатиме, що фотографії із Криму та Севастополя будуть проходити тільки від Росії, що більшість української команди організаторів не вважає прийнятним. Бойкот не вирішує ситуації, адже у разі перемоги фотографії із Криму чи Севастополя на російському національному етапі, ця фотографія потрапляє на міжнародний етап із підписом «Крим, Росія». Звучали такої ідеї включити до українських списків історичні землі України — Слобожанщину, Бєлгородську, Курську, Воронезьку, Ростовську області й Краснодарський край, Зелений та Сірий Клини тощо. Правда, для цього потрібно, щоб Україна офіційно видала списки пам’яток тих регіонів…

Левон Азізян, член Правління ГО «Вікімедіа Україна», коментує це так: «Доки Крим і Севастополь є в Конституції України, вони будуть включені у наші конкурсні списки. Ми не розглядаємо варіант проводити українську частину конкурсу без цих регіонів».

Цього року конкурс «Вікі любить Землю» в Росії не включав пам’ятки природи у Криму, але слід очікувати, що на ньому відобразиться ситуація у сестринському «Вікі любить пам’ятки». Конкурс стартує 1 вересня. Отже залишилося трохи більше тижня. Зваживши всі наявні «за» і «проти», українські організатори вирішили провести опитування думки серед учасників конкурсу — попередніх років, а також потенційно зацікавлених брати участь у ньому зараз — щодо доцільності проведення української частини незважаючи на те, що паралельно буде проводитися російська частина конкурсу. Адже без учасників конкурс не буде можливим. Опитування доступне за лінком: https://docs.google.com/forms/d/1f6DscBh8i7surj7yy2C82c5MjAsQqrs88YdZXFAVnhw/viewform.

На підставі результатів опитування серед учасників конкурсу і буде прийняте остаточне рішення організаторами.

Шановні друзі! Потрібна ваша допомога у здійсненні цікавого дослідницького задуму.

Дописувачі української Вікіпедії та активісти Національного екологічного центру України і Дружини охорони природи міста Києва хочуть зібрати інформацію про скасовані заповідні території.

У вересні вийде перший довідник на цю тему, що включатиме описи об’єктів природо-заповідного фонду, скасованих упродовж 2000–2015 років — інформацію знайдено про всі.

Тепер ми хочемо скласти переліки всіх територій ПЗФ, що були скасовані в період 1968–1999. Це період, в який вже були затверджені класифікації ПЗФ і всі наявні об’єкти існували за єдиними правилами.

Запрошуємо ентузіастів у допомогу! Що треба зробити:

1. Скачати собі файл зі списками всіх наявних об’єктів ПЗФ по всіх областях.
2. Відкрити файл зі списками рішень про створення (є окремо списки рішень по об’єктах загальнодержавного значення і місцевого).
3. Узяти одне з рішень, яке вам до вподоби.
4. Знайти його в інтернеті або ще десь.
5. Звірити список ПЗФ, створених цим рішенням із сучасним списком ПЗФ у відповідних областях (п.1.):
   1. Наймовірніше, ви всі об’єкти побачите у списках. Тобто всі створені вибраним вами рішенням об’єкти ПЗФ досі існують. Видихаєте з полегшенням, і в списку рішень виділяєте перевірене рішення зеленим кольором.
   2. Вам поталанило перевіряти рішення про створення об’єктів ПЗФ, у якому є такі, що їх нема в сучасних списках. Це означає, що в період з 1968 по сьогодення їх скасували. Заходите у файл зі списками виявлених втрачених ПЗФ і записуєте туди назву об’єкта, рішення, яким він був створений, та інформацію, яка про нього в рішенні вказана.
6. У кінці дописуєте, хто саме це виявив (тобто себе).

І так близько 300 разів. Що далі — поговоримо після завершення цього етапу. Долучайтеся, чим більше волонтерів, тим легше зробити цю купу роботи.

А знати, що ми втратили — вкрай важливо.

Коріння старого дерева в парку «Високий замок». Автор фото — Людмила Голуб [ліцензія CC-BY-SA-4.0]