Київщина. Осінь в парку Олександрія

На Київщині найкращою фотографією стала світлина із осінньої «Олександрії», автор — Сергій Криниця.

Це державний дендрологічний парк Національної академії наук України, розташований на площі 297 гектарів на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. Загальна довжина алей і доріжок становить понад 20 км. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків.

Автором генерального плану забудови парку став французький архітектор Мюффо. Пізніше в парку працювали архітектори та садівники Ботані, Станге, Бартецький, Вітт, Єнс, які втілили в життя проект генплану та заклали основу паркових композицій, використовуючи існуючий лісостеповий ландшафт та природні діброві насадження. Одночасно зі створенням паркових насаджень почалося будівництво резиденції та інших архітектурних влаштувань. Перші роботи розпочалися в 1793 році.

Багато рослин для парку завозили з Польщі, інших країн Європи і світу. Паралельно розпочалась робота з будівництва літньої резиденції графів Браницьких. «Аустерія» спочатку була лише літньою резиденцією, а пізніше стала і зимовою. Поруч з нею було розташовано комплекс павільйонів, в тому числі Монарший павільйон, Бальна Зала та інші. З північної, східної і західної сторін головний палац оточували адміністративно-господарські будівлі, які замикалися внутрішнім майданчиком (дідинцем) розмірами 92Х74 м. Ці будівлі були знищені в XX столітті.

Парк Олександрія є постійним об’єктом зображення художниками та фотографами. Картини з краєвидами парку можна побачити та придбати на постійно діючій виставці у Білоцерківському Будинку органної та камерної музики. У парку проходили зйомки фільму «Владика Андрей» українського режисера Олеся Янчука, а також знімалися епізоди стрічки «Дорога на Січ» (1995), в яких з’являється колонада «Луна», композиція «Руїна» та будинок адміністрації.

Інші світлини цієї пам’ятки можна переглянути у категорії на Вікісховищі за лінком: Oleksandria Park.

Всього із пам’яток природи Київської області у рамках конкурсу 2015 року було завантажено світлини 28 об’єктів. У номінації за кількість теж переміг Павло Мокрицький, який завантажив світлини 11 пам’яток.

Використано матеріали зі статті Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України у Вікіпедії.

Підсумки номінації «Освітлинимо безсвітлинні»

Стариці Дністра (Миколаївський район біля с. Верина, Львівська область). Автор — Мокрицький Павло
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Цього року у рамках конкурсу було завантажено фотографії 704 об’єктів, які раніше були «безсвітлинні» у вікіпроектах. Нижче наведена перша десятка авторів у спеціальній номінації «Освітлинимо безсвітлинні», ініційованій партнерами конкурсу Національним екологічним центром України та Дружиною охорони природи «Зелене Майбутнє» [1]:

Місце, автор К-ть пам’яток К-ть фото
1. Користувач:Мокрицький Павло 200 203
2. Користувач:ЯдвигаВереск 106 183
3. Користувач:Bukovynka 100 138
4. Користувач:Vadyum Manyuk 65 178
5. Користувач:Сарапулов 55 190
6. Користувач:Haidamac 35 43
7. Користувач:Alina Vozna 28 32
8. Користувач:Микола Василечко 22 892
9. Користувач:Krasnickaja Katya 21 53
10. Користувач:Neovitaha777 21 32

Волосовецька дача (Хмельницький район, Хмельницька область). Автор — Користувач:ЯдвигаВереск
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Чемернарський Нижній Гук (Вижницький район, Чернівецька область). Автор — Користувач:Bukovynka
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Техногенне озеро в одному із затоплених кар’єрів заказника «Візирка» (Дніпропетровська область). Автор — Користувач:Vadyum Manyuk
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

«Дуб ополченський», Голосіївський район, територія регіонального ландшафтного парку «Лиса гора» (Київ). Автор — Користувач:Сарапулов
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Заказник «Старотясминський» (Черкаська область). Автор — Користувач:Haidamac
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Заказник «Моломолинцівський» (Хмельницька область). Автор — Користувач:Alina Vozna
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Гідрологічний заказник «Горішньоівачівський» — південна частина водойми в с. Івачів Горішній Тернопільського району Тернопільської області. Автор — Користувач:Микола Василечко
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

«Тилігульський пересип», Комінтернівський р-н, Сичавська сільська рада, пересип Тилігульського лиману і прилегла акваторія лиману й моря. Автор — Користувач:Krasnickaja Katya
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Надітичі, Миколаївський район Львівської області. Автор — Користувач:Neovitaha777
Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Повна таблиця з результатами тут.

[1] Враховано тільки об’єкти із правильним ID. ↩

Найкраще фото Кіровоградщини

Парк 50 років Жовтня, © Наталія Шестакова, CC-BY-SA 4.0

Парк 50 років Жовтня, © Наталія Шестакова, CC-BY-SA 4.0

Найкращим фото Кіровоградської області журі визнало фотографію парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва «Парк 50 років Жовтня» Наталії Шестакової.

Парк 50 років Жовтня — приватний комерційний парк відпочинку з атракціонами та зеленою зоною у Кіровограді.

Площа парку 44,2 га. Розташований на захід від центральної частини міста, між вулицями Героїв Сталінграда, Волкова та проспектом Правди.

1958 року на околиці Кіровограда було створено мальовничий парк, який став легенями міста, окрасою і популярним місцем для відпочинку жителів. Було висаджено близько 50 видів дерев та кущів. 1972 року парку було надано статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва. На території парку створено невелику зону з атракціонами для розваг і відпочинку населення. На момент відкриття в парку було 7 атракціонів.

2001 року підприємство «Корпорація XXI сторіччя» почало відродження паркової зони, яка в попередні роки була запущена. Основною метою було зберегти всі досягнення, створити ландшафт зеленої зони, реставрувати наявні атракціони і придбати нові, побудувати дитячі майданчики та місця відпочинку. Дендропарк створено для забезпечення повноцінного відпочинку всіх вікових груп.

Сьогодні в дендропарку понад 40 атракціонів. Усі атракціони відповідають технічним стандартам і проходять державну сертифікацію. Атракціони поділяються на три умовні групи: дитячі, сімейні та екстремальні. 2007 року побудовано стаціонарну криту сцену.

Однією з родзинок парку є тисячі тюльпанів. До 70-річчя області висаджено алею туй.

Використано матеріали зі статті «Парк 50 років Жовтня (Кіровоград)» у Вікіпедії.

Запоріжжя. Дніпровські Пороги

Дніпровські Пороги, © Alexey Tolmachov, CC-BY-SA 4.0

Дніпровські Пороги, © Alexey Tolmachov, CC-BY-SA 4.0

Світлини всього 17 об’єктів Запорізької області було завантажено цього року під час конкурсу. Нагадаємо, що найбільше фотографій завантажила Дарія Ширяєва (6), яка членом журі, тож її фотографії не беруть участі у конкурсі. У номінації за кількість два учасники поки розділяють першість. Це Користувач:Nikamart та Наталія Шестакова. У них по 4 об’єкти. Користувач:FranFrank завантажив світлини 2 пам’яток, а користувачі Vadyum Manyuk, Лимар Оксана, 1Yan-Tolchek5, Bambomen та Alexey Tolmachov завантажили фото однієї пам’ятки.

Найкращою світлиною області стала робота «В очікуванні зливи» (автор — Користувач:Alexey Tolmachov). Тут зображено геологічний заказник «Дніпровські Пороги», узбережжя Хортиці біля річки Старий Дніпро.

До території заказника входять частина острова Хортиці, острів Байди, острів Дубовий, скелі Стіг-1, Стіг-2, Стіг-3 та Два Брати. Кристалічні породи представлені переважно гранітами, гнейсами й магматитами. У багатьох місцях вони відслонюються, утворюючи урвисті береги та скелі.

Природний комплекс заказника включає також наскельну рослинність, залишки байрачних лісів, ділянки цілинного степу і дніпровські плавні. З рідкісних трапляються ковила волосиста, ковила Лессінга, тюльпан Шренка, крокус сітчастий, астрагал мохнатоквітковий, сальвінія плаваюча, занесені до Червоної книги України. У плавнях — водяний горіх плаваючий — реліктовий вид, занесений до Червоної книги. Багатий тваринний світ. На території заказника також виявлено археологічні та історичні пам’ятки різного віку.

Інші світлини цієї пам’ятки можна переглянути у категорії на Вікісховищі за лінком: Dniprovski Porohy.

Використано матеріали зі статті Дніпровські Пороги (заказник) у Вікіпедії.

Дніпропетровська область: мартини на озері Солоний Лиман

Мартини на озері Солоний Лиман, © Сергій Рижков, CC-BY-SA 4.0

Гніздова колонія мартинів жовтоногих (Larus cachinnans) на острові Солоного Лиману, © Сергій Рижков, CC-BY-SA 4.0
Це фото отримало відзнаку «Якісне зображення» на Вікісховищі

Цього року у конкурсі було завантажено фотографії 87 об’єктів Дніпропетровської області. У номінації за кількість переміг Користувач:Vadyum Manyuk, який завантажив світлини 76 пам’яток. Також вантажили користувачі WDKeeper, Сергій Рижков, Berry90192711Kottl, Mykyta Peregrym, Rozmari2015, Platonovmaks, Павло Дінець, Pasha Chegorka та Y.ze3apb.

Фотографія, що зображує гніздову колонію мартинів жовтоногих (Larus cachinnans) на острові Солоного Лиману (автор — Сергій Рижков) стала найкращим фото Дніпропетровської області.

Солоний Лиман — ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Розташований у межах Новомосковського району Дніпропетровської області, на північний захід від села Новотроїцьке. Заказник створений в 1980 році для охорони природи однойменного озера з острівцями та прилеглими ділянками в долині річки Самари. Площа і глибина озера значно змінюються протягом року, влітку воно подекуди пересихає. Вода солонувата.

Флора заказника відноситься до солончакового та приморського типу. На берегах озера росте ряд рідкісних представників цих типів — галофітів.

Інші світлини цієї пам’ятки можна переглянути у категорії на Вікісховищі за лінком: Landscape Reserve Solonyi Lyman.

Використано матеріали зі статті Солоний Лиман у Вікіпедії.

Волнухинський заказник: найкраще фото Луганської області

Найкращою фотографією Луганщини стала світлина, яка зображує Волнухинський заказник, автор — Микита Перегрим.

Це ботанічний заказник місцевого значення, утворений 30 грудня 2010 року рішенням Луганської обласної ради № 2/24 «з метою збереження типових для цього регіону степових природних ландшафтів, охорони рослинного світу». Серед видів, що занесені до Червоної книги України: ковила волосиста (Stipa capillata), пирій ковилолистий (Elytrigia stipifolia), горицвіт волзький (Adonis wolgensis), шафран сітчастий (Crocus reticulatus), тюльпан змієлистий (Tulipa ophiophylla), тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii), сон лучний (Pulsatilla pratensis).

Заказник також постраждав в результаті бойових дій під час війни на сході України.

Інші світлини цієї пам’ятки можна переглянути у категорії на Вікісховищі за лінком: Volnukhynskyi Reserve.

Всього із пам’яток природи Луганської області у рамках конкурсу 2015 року було завантажено світлини 14 об’єктів. У номінації за кількість теж переміг Микита Перегрим, який завантажив світлини 12 пам’яток. Також вантажили користувачі BioDasha, Nikamart та Dymov d.

Використано матеріали зі статті Волнухинський заказник у Вікіпедії.

Оголошуємо церемонію нагородження переможців «Вікі любить Землю» 2015!

За вікном закінчується літо, а ми готуємося нагороджувати наших шановних переможців!

Приймати церемонію нагородження переможців фотоконкурсу «Вікі любить Землю» 2015 та конкурсу статей «Пам’ятки природи у Вікіпедії» у своїх стінах буде Велика лаврська дзвіниця. Лаврська дзвіниця — одна з найвідоміших пам’яток Києва і належить до найвищих будівель міста. Її висота складає 96,52 метра з хрестом, її видно здалеку, навіть за 25-30 кілометрів від міста. Як добре, що збудована в далекому 1745 році, ця пам’ятка може радувати нас і зараз 🙂 Отже плануйте,

Церемонія відбудеться 12 вересня об 11:30 у Лаврській дзвіниці: Київ, вул. Лаврська, 15.

Запрошуємо до участі переможців усіх номінацій та учасників конкурсу. Ми дуже вдячні усім, хто брав участь, адже вас об’єднує щось більше за бажання виграти — бажання донести знання про красу природоохоронних територій України до всіх 🙂 Також будемо раді бачити наших партнерів, членів журі, представників ЗМІ, а також усіх шанувальників природних пам’яток України.

Журналістам необхідно отримати акредитацію; просимо писати на адресу wle @ wikimedia.in.ua або телефонувати за номером 0969160719 (Олена Захарян).

Фото: Sergiy Klymenko [ліцензія CC BY-SA 3.0, можна використовувати за умови вказання автора і ліцензії]

Фото: Sergiy Klymenko [ліцензія CC BY-SA 3.0, можна використовувати за умови вказання автора і ліцензії]

Таємниче журі «Вікі любить Землю»…

…більше не таємниче! 🙂 Ось вони, люди, які перевіряли надіслані на конкурс фотографії. Українці, іноземці, природоохоронці або учасники вікіпроектів — без цих людей не знали б, кого нагороджувати.

Олексій Василюк — активіст громадських екологічних рухів, заступник голови Національного екологічного центру України.

Андрій Хрутьба — координатор проекту «Зробимо Україну чистою» 2013 у Києві, начальник відділу екоосвіти Національного природного парку «Голосіївський».

Мирослав Кабаль — еколог, завідувач лабораторії лісознавства Карпатського біосферного заповідника.

Владислав Артамонов — директор Національного природного парку «Бузький Гард».

Михайло Богомаз та Наталія Шевченко — природоохоронці, фотографи дикої природи.

Дарія Ширяєва — командир Дружини охорони природи м. Києва «Зелене майбутнє».

Береги річки Берда, Запорізька область. Фото: BioDasha, ліцензія CC BY-SA 4.0

Береги річки Берда, Запорізька область. Фото: BioDasha, ліцензія CC BY-SA 4.0

Андрій Тупіков — заступник директора і головний природознавець НПП «Дворічанський».

Сергій Підмогильний — голова правління Української асоціації активного та екологічного туризму.

Користувач Steinsplitter (Італія) — адміністратор Вікісховища, активний завантажувач файлів, власник бота, який «перевертає» фотографії, член національного журі «Вікі любить Землю» 2014.

Гриб-парасолька великий (лат. Macrolepiota procera). Фото: Steinsplitter, ліцензія CC BY-SA 3.0

Гриб-парасолька великий (лат. Macrolepiota procera). Фото: Steinsplitter, ліцензія CC BY-SA 3.0

Нік Бірс (Велика Британія) — адміністратор Вікісховища та англомовної Вікіпедії зі стажем, фотограф.

Юка сиза <a href=

casino (лат. Yucca glauca). Фото: Nick, ліцензія GFDL або CC BY-SA 4.0 ” width=”800″ /> Юка сиза (лат. Yucca glauca). Фото: Nick, ліцензія GFDL або CC BY-SA 4.0

Скотт Біббі, користувач Russavia (Австралія) — давній дописувач Вікіпедії, зробив або отримав дозвіл і завантажив у Вікісховище понад мільйон зображень.

Користувач Natuur12 (Нідерланди) — студент Університету прикладних наук, фотограф-аматор, адміністратор нідерландської Вікіпедії і Вікісховища.

Національний парк Hoge Veluwe (Нідерланди). Фото: Natuur12, ліцензія CC-BY-SA-3.0-NL

Національний парк Де-Хоге-Велюве (Нідерланди). Фото: Natuur12, ліцензія CC-BY-SA-3.0-NL

Майкл Маґґс (Велика Британія) — фотограф-аматор, бюрократ Вікісховища і голова правління Wikimedia UK.

Сірі гуси (лат. Anser anser) в польоті. Фото: MichaelMaggs, ліцензія CC-BY-SA-3.0

Сірі гуси (лат. Anser anser) в польоті. Фото: MichaelMaggs, ліцензія CC-BY-SA-3.0

Користувач Geni (Велика Британія) — фотограф, адміністратор Вікісховища й англомовної Вікіпедії, член OTRS (довірений користувач, що приймає дозволи на файли).

Лебідь-шипун (лат. Cygnus olor). Фото: Geni, ліцензія GFDL і CC-BY-SA

Лебідь-шипун (лат. Cygnus olor). Фото: Geni, ліцензія GFDL і CC-BY-SA.
Це вибране зображення в англійські Вікіпедії, визнане одним з найкращих.

Георгій Чернілєвський — інженер і фотограф, автор численних вибраних і якісних зображень у Вікісховищі. член журі «Вікі любить пам”ятки» 2014.

Європейська болотна черепаха (лат. Emys orbicularis). Фото: George Chernilevsky, суспільне надбання

Європейська болотна черепаха (лат. Emys orbicularis). Фото: George Chernilevsky, суспільне надбання. Якісне зображення у Вікісховищі.

Росія включає Крим до конкурсних списків. Увага! Опитування

1234Росія документально присвоїла собі історичний спадок Криму. 8 липня 2015 року вийшов закон №122-ЗРК/2015 «Про внесення змін до Закону Республіки Крим ”Про об’єкти культурного спадку в Республіці Крим”», яким об’єкти культурної спадщини Криму було визнано такими, що підлягають державній охороні Російської Федерації. Спираючись на це, НП «Вікімедіа РУ» та спільнота російських учасників вікіпроектів цього року проводить щорічний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» в Росії уже із Кримом у своїх конкурсних списках.

Ще 11 вересня 2014 року було підписано Закон Республіки Крим №68-ЗРК «Про об’єкти культурного спадку в Республіці Крим», яким до культурного спадку Росії було зараховано об’єкти, занесені відповідно до законодавства Української РСР та України, що діяли на день «приймання до Російської Федерації Республіки Крим». Ці списки є копією українських списків пам’яток Криму (до речі, станом на 20 серпня списку пам’яток Севастополя нема, бо це інший суб’єкт і на нього не поширюється дія цього закону). У цих списках переважно пам’ятки місцевого значення та щойно виявлені об’єкти культурної спадщини — більшості пам’яток національного значення, таких як Генуезька фортеця у Судаку або печерне місто Чуфут-Кале, в російських списках немає.

Представники ГО «Вікімедіа Україна», українського відділення Фонду Вікімедіа, намагалися знайти компроміс із російською стороною шляхом перемовин, але ситуація патова — невключення Криму до конкурсних списків може завершитись судом для НП «Вікімедіа РУ» за те, що вони «не визнають територіальної цілісності Російської Федерації». Не може не проводити конкурс й українська сторона.

ГО «Вікімедіа Україна» отримала коментар представника Фонду Вікімедіа, який зауважив, що «(…) хоча ширша політична та військова боротьба проти російської анексії Криму є абсолютно зрозумілими, розв’язання цього питання не є у межах компетенції ні Фонду Вікімедіа, ні українського чи російського відділень. (…) Щодо того, як проводити фотоконкурс пам’яток у цій ситуації, Фонд Вікімедіа не займає жодної позиції. Це повинні вирішити організатори української та російської частин, а також організаторів міжнародної частини конкурсу ВЛП [Вікі любить пам’ятки]». У планах української сторони звернення до юристів Фонду, а також до міжнародного організаційного комітету, хоча не виглядає, що ці кроки дадуть інші відповіді. Варто зазначити, що позиція міжнародних організаторів щодо схожих ситуацій раніше (Азербайджан/Нагірний Карабах, Ізраїль/Палестина, Сербія/Косово тощо) спиралася на наявність чи відсутність офіційних списків пам’яток. А списки пам’яток Криму в Росії уже є. Хоча у російських конкурсних списках і зазначений дисклеймер, що «включення цих регіонів пов’язане із їхньою появою в офіційних списках культурного спадку РФ і жодним чином не позначає їхню державну приналежність».

Серед української спільноти редакторів Вікіпедії звучать і заклики бойкотувати конкурс взагалі. Але це автоматично означатиме, що фотографії із Криму та Севастополя будуть проходити тільки від Росії, що більшість української команди організаторів не вважає прийнятним. Бойкот не вирішує ситуації, адже у разі перемоги фотографії із Криму чи Севастополя на російському національному етапі, ця фотографія потрапляє на міжнародний етап із підписом «Крим, Росія». Звучали такої ідеї включити до українських списків історичні землі України — Слобожанщину, Бєлгородську, Курську, Воронезьку, Ростовську області й Краснодарський край, Зелений та Сірий Клини тощо. Правда, для цього потрібно, щоб Україна офіційно видала списки пам’яток тих регіонів…

Левон Азізян, член Правління ГО «Вікімедіа Україна», коментує це так: «Доки Крим і Севастополь є в Конституції України, вони будуть включені у наші конкурсні списки. Ми не розглядаємо варіант проводити українську частину конкурсу без цих регіонів».

Цього року конкурс «Вікі любить Землю» в Росії не включав пам’ятки природи у Криму, але слід очікувати, що на ньому відобразиться ситуація у сестринському «Вікі любить пам’ятки». Конкурс стартує 1 вересня. Отже залишилося трохи більше тижня. Зваживши всі наявні «за» і «проти», українські організатори вирішили провести опитування думки серед учасників конкурсу — попередніх років, а також потенційно зацікавлених брати участь у ньому зараз — щодо доцільності проведення української частини незважаючи на те, що паралельно буде проводитися російська частина конкурсу. Адже без учасників конкурс не буде можливим. Опитування доступне за лінком: https://docs.google.com/forms/d/1f6DscBh8i7surj7yy2C82c5MjAsQqrs88YdZXFAVnhw/viewform.

На підставі результатів опитування серед учасників конкурсу і буде прийняте остаточне рішення організаторами.

Утрачені заповідні території треба облікувати!

Шановні друзі! Потрібна ваша допомога у здійсненні цікавого дослідницького задуму.

Дописувачі української Вікіпедії та активісти Національного екологічного центру України і Дружини охорони природи міста Києва хочуть зібрати інформацію про скасовані заповідні території.

У вересні вийде перший довідник на цю тему, що включатиме описи об’єктів природо-заповідного фонду, скасованих упродовж 2000–2015 років — інформацію знайдено про всі.

Тепер ми хочемо скласти переліки всіх територій ПЗФ, що були скасовані в період 1968–1999. Це період, в який вже були затверджені класифікації ПЗФ і всі наявні об’єкти існували за єдиними правилами.

Запрошуємо ентузіастів у допомогу! Що треба зробити:

  1. Скачати собі файл зі списками всіх наявних об’єктів ПЗФ по всіх областях.
  2. Відкрити файл зі списками рішень про створення (є окремо списки рішень по об’єктах загальнодержавного значення і місцевого).
  3. Узяти одне з рішень, яке вам до вподоби.
  4. Знайти його в інтернеті або ще десь.
  5. Звірити список ПЗФ, створених цим рішенням із сучасним списком ПЗФ у відповідних областях (п.1.):
    1. Наймовірніше, ви всі об’єкти побачите у списках. Тобто всі створені вибраним вами рішенням об’єкти ПЗФ досі існують. Видихаєте з полегшенням, і в списку рішень виділяєте перевірене рішення зеленим кольором.
    2. Вам поталанило перевіряти рішення про створення об’єктів ПЗФ, у якому є такі, що їх нема в сучасних списках. Це означає, що в період з 1968 по сьогодення їх скасували. Заходите у файл зі списками виявлених втрачених ПЗФ і записуєте туди назву об’єкта, рішення, яким він був створений, та інформацію, яка про нього в рішенні вказана.
  6. У кінці дописуєте, хто саме це виявив (тобто себе).

І так близько 300 разів. Що далі — поговоримо після завершення цього етапу. Долучайтеся, чим більше волонтерів, тим легше зробити цю купу роботи.

А знати, що ми втратили — вкрай важливо.

Коріння старого дерева в парку «Високий замок». Автор фото — Людмила Голуб [ліцензія CC-BY-SA-4.0]

Коріння старого дерева в парку «Високий замок». Автор фото — Людмила Голуб [ліцензія CC-BY-SA-4.0]