Найкрасивіші фото з повітря: результати спецномінації «Найкраща аерофотозйомка»

В цьому році в рамках «Вікі любить Землю» вперше була організована окрема спецномінація «Найкраща аерофотозйомка» — туди приймалися фото з дрона, квадрокоптера чи будь-якого іншого літального апарата. Фото оцінювало спеціальне журі — фахівці-фотографи з досвідом в аерофотозйомці. Представляємо результати оцінок журі — найкращі фото з повітря.

Донедавна аерофотозйомка була доступною лише обмеженому колу фотографів та й то здебільшого фахівців. Цей термін був більше технічним: трактувався в першу чергу як один з «методів вивчення земної поверхні, який широко застосовується при створенні топографічних карт різних масштабів, а також під час геологічних та геоморфологічних досліджень, при обліку рослинних та водних ресурсів, у транспортному будівництві тощо» [1]. Проте останнім часом завдяки поширенню дронів аерофтозйомка стає все більш доступною для інших фотографів.

Фото, зроблені з висоти, особливі для «Вікі любить Землю», бо дозволяють нам поглянути на природно-заповідний фонд з іншого ракурсу, ніж зазвичай. Було б не зовсім справедливо оцінювати їх разом з роботами з землі, тому роботи в цій спецномінації оцінювало окреме журі. Оцінювалася якість та технічна досконалість фотографії, а також її оригінальність і цінність для Вікіпедії та вікіпроектів. До складу журі входили:

  • Євгеній Самученко — тревел-фотограф, член Української асоціації професійних фотографів, Міжнародної федерації фотомистецтва. Призер численних міжнародних конкурсів, у тому числі «Вікі любить Землю» та «Вікі любить пам’ятки» (Україна, Грузія, Непал, Біосферні заповідники), Drone Awards, Dronesgram. Суддя міжнародних фотоконкурсів. Володар численних нагород та відзнак, серед яких 4 золотих медалі FIAP і кубок HIPA.
  • Вадим Юник — фотограф, мандрівник, професійний оператор БПЛА. Призер численних міжнародних фотоконкурсів. Переможець конкурсу «Вікі любить Землю 2017», української та міжнародної частини.
Дякуємо журі за приділений час і, звісно ж, усім учасникам та учасницям, без яких цей конкурс не був би можливий. Переходимо до найцікавішого: переможців спецномінації. Ось топ-11 аерофото за результатами роботи журі.

Станіславський заказник, Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найбільше балів зібрало фото ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Станіславський» із загальною площею 659 га, який створений у 2002 році. Заказник розташований на південній околиці села Станіслав Білозерського району Херсонської області та прилеглій акваторії Дніпровського лиману. На світлині добре видно саме прибережні степові ділянки і крутосхили з відслоненнями лесових порід, а також прибережну акваторію Дніпровського лиману.

«Кінбурнська коса», Миколаївська область, Очаківський район
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська Коса» розташований на півдні Миколаївської області, в межах Очаківського району на Кінбурнському півострові. На світлині бачимо південну частину суходолу Кінбурнської коси та акваторію Ягорлицької затоки, які з 1995 року мають статус водно-болотного угіддя міжнародного значення під назвою «Ягорлицька затока».

Юхимовецький заказник, Хмельницька область, Волочиський район
Автор фото: Nata Mostova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Юхимовецький гідрологічний заказник площею 45 га розташований у межах Волочиського району Хмельницької області, на південний захід від центральної частини села Юхимівці. Статус надано з метою збереження водно-болотного комплексу (болото і ставок) у долині однієї з приток річки Мшанець. На світлині видно став та, ймовірно, місце гніздування водоплавних птахів.

Лісогринівецький заказник, Хмельницька область, Хмельницький район
Автор фото: Panchuk Valentyn, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Лісогринівецький лісовий заказник розташований у межах Хмельницького району Хмельницької області, між містом Хмельницький та селом Лісові Гринівці. У 1977 створювався як парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва, але в 2010 році змінив статус на лісовий заказник. На світлині можна побачити грабово-дубові насаджень природного походження з домішками клена, берези і черешні які перебувають під охороною. Вражає перехід від природних до індустріальних ландшафтів.

Краматорський регіональний ландшафтний парк, відділення «Біленьке», Донецька область, Краматорськ
Автор фото: Konstantin Brizhnichenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Регіональний ландшафтний парк «Краматорський» створений у 2004 році з метою збереження унікальних природних об’єктів. Відділення «Біленьке», частина якого потрапила в кадр даної світлини, — це цілинний степ. Тут є численні виходи на поверхню крейдяних порід. На території цієї ділянки проживає понад 200 видів комах, 17 з яких, а також деякі види рослин, занесені до Червоної книги України.

Станіславський заказник, Херсонська область, Білозерський район, неподалік с. Станіслав
Автор фото: Darkngs, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Вже друга світлина Станіславського заказника на якій видно прибережні ділянки і крутосхили з відслоненнями лесових порід, а також прибережну акваторію Дніпровського лиману. Але ця світлина вражає не лише красою, але й лякає розораністю прибережних степових ділянок майже впритул до берега. І лише вузька смуга узбережжя зберігає залишки приморських степових ділянок, хоча згідно 88 статті Водного Кодексу України[2] «уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води».

Синевирський перевал, Національний природний парк «Синевир», Закарпатська область, Міжгірський район
Автор фото: Polishchyk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Синевир» розташувався у межах Міжгірського району та частини Хустського району Закарпатської області на площі в 43 тис. га. Утворений у 1974 році як ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Синевирське озеро» в 1989 році отримав статус національного природного парку «Синевир». У 2019 році площу Парку було розширено. Основні території Національного природного парку «Синевир» зайняті хвойними лісами, зокрема й тими, які ми можемо бачити на світлині синевирського перевалу.

Національний природний парк «Подільські Товтри», Хмельницька область
Автор фото: Polishchyk, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Подільські Товтри» розташований на території трьох районів Хмельницької області. На світлині ми можемо бачити частину Парку на території Кам’янець-Подільського району. На задньому плані, на іншому березі річки Дністер, яка розділяє Хмельницьку і Чернівецьку області ми також можемо бачити частину Хотинського національного природного парку.

 

Національний природний парк «Бузький Гард», Миколаївська область
Автор фото: Larisa Uhryn, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Національний природний парк «Бузький Гард» знаходиться в межах Миколаївської області, на річці Південний Буг. Загальна площа території парку становить 6138,13 га. Національний природний парк «Бузький Гард» розташований на південно-західному схилі Українського кристалічного щита, що складений товщею тріщинуватих скельних порід нижнього протерозою, продуктами їх вивітрювання, вкритого осадовими утвореннями різного ступеня обводненості. На світлині добре видно осінній пейзаж на виходах Українського кристалічного щита.

Краматорський регіональний ландшафтний парк, відділення «Біленьке», Донецька область, Краматорськ
Автор фото: Konstantin Brizhnichenko, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Ще одна світлина Краматорського регіонального ландшафтного парку Костянтина Брижниченка показує ту ж місцевість відділення «Біленьке», але з іншого кута. Знову можемо поглянути на виходи на поверхню крейдяних порід.

Білокузьминівські стовпи, м. Краматорськ, на північний схід від с. Білокузминівка, Донецька область
Автор фото: Сергей Орлик, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Геологічна пам’ятка природи Скелеподібне оголення верхньої крейди, або Білокузьминівські стовпи являє собою крейдові скелі розташовані за 500 м від центру села Білокузьминівка Костянтинівського району, Донецька область. На світлині ми можемо насолодитися їх красою на фоні Донецьких степів. Породи складені крейдовими пластами з прожилками кременів верхньої крейди (90 млн років тому). У крейдяних породах знаходили залишки древніх морських організмів. Біля підніжжя скель знаходяться ковбані, ніші, малі і великі печери, а серед щебеню осипів можна зустріти кремінь.

Усі автори топ-11 аерофото отримають сувеніри з логотипом Вікі любить Землю на церемонії нагородження, на яку вони запрошені. Топ-три автори (Darkngs, Nata Mostova і Panchuk Valentyn) отримують також подарункові сертифікати. Всі фото, подані на спецномінацію, можна переглянути у Вікісховищі.

Див. також:

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *