Представляємо ще п’ять світлин, що перемогли в номінації «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2019» — а саме найкращі регіональні фото, які зображають тварин. Про них розповідає фотограф, член оргкому «Вікі любить Землю» 2019 Микола Сварник.

Умови конкурсу ВЛЗ заохочують учасників фотографувати на заповідних територіях не будь-що, а саме природні об’єкти. Тобто в ландшафтних парках – ландшафти, в ботанічних заказниках – трави, а в зоологічних – тварин. Оскільки більшість природоохоронних територій покликані зберігати весь комплекс природних екосистем, така конкретизація не завжди спрацьовує. Але все ж цього року ми отримали трохи тварин. Про птахів уже написано, тож зосередимось на інших мешканцях райських куточків.

Всім відомо, що найбільше «лайків» отримують котики і песики, тож можна було сподіватись на якусь репрезентацію звіриного царства. На жаль, серед диких тварин ані котики (рись, дикий кіт), ані песики (вовк, лисиця) не є настільки поширеними, щоб часто потрапляти в поле зору фотооб’єктивів. Набагато більш поширеними є гризуни, що й знайшло відображення в цьогорічному «зоокуточку» нашого конкурсу. Три з п’яти призових зображень представляють саме гризунів. І хоча це не є якісь специфічно червонокнижні тварини, все ж хочеться привітати авторів з цими знахідками. Хто справді пробував шукати і фотографувати диких тварин, погодиться, що частіше за все для фото дикої тварини потрібне везіння, везіння і ще раз везіння. Ви будете ходити цілий день, і все марно. І коли ви вже нічого не сподіваєтесь – раптом раз – з’явився момент… Секунда затримки – і вже запізно! Тож давайте не будемо дуже критичними.

Найкраще фото Києва

Почнемо з малого – з миші в Голосіївському парку у Києві, яку бажано описати більш інформативно для Вікісховища. Авторка Natalie Yefimova ніжно назвала цей малий заповідний об’єкт «лісовою малечею». Важко щось суттєвіше додати до опису цього компонента локальної екосистеми, тим більше що ані хвоста, ані кольору спинки не видно, тож хай зоологи вибачають. В житті при першому знайомстві теж часто не вдається довідатись і запам’ятати ім’я об’єкта знайомства.

«Знайомство з лісовою малечею»: Миша в національному природному парку «Голосіївський»; найкраща фотографія Києва.
Авторка фото: Natalie Yefimova, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Продовжити читання →

1 травня всі читачі Вікіпедії знову побачать банер про фотоконкурс Вікі любить Землю із запрошенням брати участь. Проект переходить у сьомий рік свого існування. І прагнення організаторів залишаються незмінними, а от регламент традиційно промовляє дещо нове. Як проходитиме конкурс цього року, читайте далі.

За шість років конкурсу учасники завантажили понад 70 тисяч вільних зображень об’єктів та територій природно-заповідного фонду України, яких є понад 8200 у державному реєстрі. Це великий внесок у розвиток вільних знань, однак ще більше половини об’єктів у конкурсних списках залишаються непроілюстрованими, а багато завантажених фотографій — невикористаними у статтях Вікіпедії. Тому цього року ми будемо заохочувати конкурсантів висвітлювати нові пам’ятки природи, а також намагатимемося підвищувати використання фотографій у вікіпроектах.

Як завжди, протягом травня всі охочі можуть подати фотографії власного авторства, зроблені у будь-який період часу. Як і минулого року, шанси на перемогу матимуть лише ті фото, для яких вказані географічні координати місця зйомки. Цього року обов’язковою вимогою є наявність опису (наприклад, уточнення щодо місця зйомки, назва виду рослини чи тварини тощо), а назва файлу має містити назву ПЗФ та/або ключові слова назви.

За результатами оцінок журі буде визначено переможців номінацій «Найкраще фото області» і саме серед них, а не з окремого рейтингу буде визначено десять найкращих фотографій. Іншими словами, у топ-10 потраплять переможці обласних номінаційї з найбільшими балами і саме вони представлятимуть Україну на міжнародному етапі.

Цього року вдруге, при підведенні підсумків номінацій «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» (за областями та по Україні загалом) фотографії тих об’єктів природно-заповідного фонду, які до початку конкурсу не мали фотографій Вікісховищі, отримують додатковий коефіцієнт. Оргкомітет збільшив коефіцієнт з 5 до 10 для фотографії пам’яток, які не були проілюстровані на Вікісховищі до початку конкурсу. Якщо конкурсанти завантажували фото пам’ятки «Вікі любить Землю» минулих років, ці роботи отримують коефіцієнт 1. В інших випадках (конкурсанти раніше не завантажували фото пам’ятки, але вона вже проілюстрована у Вікісховищі) коефіцієнт становитиме 2. Повний регламент доступний на сайті «Вікімедіа Україна».

Автори найкращих світлин та найбільш активні учасники отримають цінні призи. У 2018 році призи отримали 20 осіб, а сувеніри з логотипом конкурсу та дипломи загалом отримали 40 учасників.

Ми завжди відкриті до пропозицій партнерства, зокрема до оголошення спецномінацій. Якщо у вашої організації є ідеї спецномінацій, які ви можете підтримати, напишіть оргкомітету на wle@wikimedia.org.ua.

Для того, щоб оперативно отримувати новини, підписуйтеся на нашу Facebook-сторінку.

Прес-анонс

Фото — Misha Reme, обробка — Atoly, CC-BY-SA 4.0, Вікісховище

Церемонія нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить Землю» відбудеться 15 грудня 2018 року (субота) у  у музеї Шолом-Алейхема (Київ, вул. Велика Васильківська, 5-А), початок о 10:30.

Запрошуємо учасників, журі, партнерів конкурсу та всіх, хто цікавиться та вболіває за природну спадщину нашої країни!

У програмі заходу:  нагородження авторів найкращих десяти світлин конкурсів та тих фотографів, що зафіксували найбільшу кількість пам’яток в загальному заліку та в окремих регіонах, нагородження переможців спеціальної номінації.

Нагадаємо, що на фотоконкурс «Вікі любить Землю», який тривав з 1 по 31 травня, було подано понад 10 тисяч фотографій від 286 учасників. Файли завантажено у Вікісховище на умовах вільної ліцензії Creative Commons Attribution Share-Alike Unported 4.0, яка дозволяє вільне розповсюдження та використання світлин навіть в комерційних цілях за умови вказування автора та поширення тієї ж ліцензії на похідні твори. Понад 700 конкурсних світлин вже ілюструють статті у Вікіпедії різними мовами.

Всі переможці будуть нагороджені пам’ятними дипломами і звичайно ж призами:

• автори найкращої світлини в регіоні та автори, що сфотографували найбільше пам’яток в регіоні отримають сувеніри з логотипом конкурсу
• автори 10 найкращих світлин конкурсу та десять учасників, що сфотографували найбільше об’єктів і отримали найбільше балів у загальному заліку, — сувеніри з логотипом конкурсу та подарункові сертифікати інтернет-магазинів

Контакти для акредитації та реєстрації для гостей:
wle@wikimedia.org.ua

Галерея світлин-переможців

• Галерея переможців у Вікісховищі
• Всі фото конкурсу у Вікісховищі

Нарешті, ми підійшли до останнього регіону в оголошенні номінації «Найкраще фото»: переможні фото Києва та області, а також переможців, яких обрало окреме журі.  Громадська організація «Друге життя» та Управління екології та природних ресурсів в Києві обрали аж три найкращі фото заповідного Києва.

Загалом учасники конкурсу завантажили протягом травня фотографії 70 пам’яток природи Київської області та 173-х пам’яток Києва, — всього 510 та 1334 файли відповідно. Продовжити читання →

Представляємо ще чотири світлини, що стали переможцями номінації  «Найкраща фотографія області» у конкурсі «Вікі любить Землю 2018». 

Найкраще фото Кіровоградської області 

Чорноліський ландшафтний заказник. Автор: PHOTOROMIO, CC-BY-SA-4.0

Чорноліський заказник — ландшафтний заказник загальнодержавного значення у Знам’янському районі Кіровоградської області, в межах однойменного масиву «Чорний ліс». Створений у 1981 році на території 3491 га. з метою охорони одного з найбільших лісових масивів на межі лісостепової і степової зон.Територія заказника розташована на вододілі річок Інгул, Інгулець і Тясмин, в межах Придніпровської височини. Поверхня розчленована ерозійними формами рельєфу: борознами, водориями, балками. Природоохоронний статус тут також надано озеру Берестувате (Чорне) та прилеглих до нього заболочених ділянок. Продовжити читання →