Фотопроект державного значення

Аліна Севастюк під час презентації фотоконкурсу “Вікі любить Землю”

Фотопроект “Вікі любить Землю” є унікальним за ідеєю, процесом збору та прозорістю оцінки конкурсних робіт. “Вікі любить Землю” – фотопроект державного значення, який має довгостроковий ефект та є цінним у багатьох аспектах, оскільки є:
1) енциклопедичним довідником,
2) туристичним фотопутівником та краєзнавчим “компасом”,
3) інформаційно-просвітницькою онлайн-платформою,
3) фотобанком для аналізу та проведення природоохоронних та туристичних ініціатив науковцями, державними установами, учнівською молоддю, громадськими
організаціями, соціально відповідальним бізнесом, який бере участь у природоохоронних проектах або ініціює їх.

Конкурс “Вікі любить Землю”, який було оголошено у 2013 році, має великий потенціал для продовження у майбутньому як з точки зору класифікації пам’яток природи, так і з точки зору узагальнення фотоілюстрацій. Усі автори фотографій, не лише автори-переможці, допомогли систематизувати природні багатства України у сучасному онлайн-форматі, звернути увагу громадян на красу Землі та роль кожного з нас у збереженні конкретних пам’яток природи України.

Фотопроект “Вікі любить Землю”, на мою думку, виховує патріотизм та гордість за те, що ми живемо у такій красивій країні, та дає багатогранну уяву про вічну красу всієї планети Земля.

“Вікі любить Землю” розширює межі як для мешканця гірського селища, так і для городянина. Усі охочі можуть на відстані одного кліку взяти участь у фотопроекті онлайн або зблизька побачити поряд красу, яку вони не помічали раніше, краєвиди всіх областей України з описом та коментарями.

З повагою до всіх конкурсантів та вдячністю за довіру,

Аліна Севастюк,
Керівник відділу з розвитку бізнесу КПМГ в Україні,
Віце-президент Всеукраїнської ліги із з’язків із громадськістю,
член журі національного фотоконкурсу “Вікі любить Землю”

Враження від конкурсу «Вікі любить Землю»

Член журі ВЛЗ Вадим Перегуда

Член журі ВЛЗ Вадим Перегуда

Фотографія – це звичайно – мить. Мить дотику до Прекрасного, особливо, якщо це стосується нашої рідної Землі. У скелях, деревах, річках, озерах, морі – усюди відчувається незримий подих і підсвідома «Мова творця», на генетичний камертон якого налаштовано серце кожного хто народився і виріс під впливом цих природніх енергій. Збереження природніх пам’яток своєї Батьківщини – це сучасна своєрідна попереджальна медицина і охорона здоров’я кожного, хто мріє стати щасливим і реалізувати себе у житті. Ця мить, у звичайному здавалося би погляді на  речі, що оточують тебе. Завдячуючи фотографії ми можемо затримати цю мить Гармонії і поділитися своїм відкриттям з друзями.

Часто нам здається, що «зупинись диво» найбільшою мірою фіксує, презентує, народжує унікальний природній об’єкт – пам’ятку для широкого загалу, але саме по роботі можливо відчути тонкі струни самого автора. Фото надіслані на конкурс – це не тільки краса нашої рідної Батьківщини, це і поезія душі усіх її шанувальників! Продовжити читання

Чому важливо фотографувати заповідні території

WLEUkr2013Conf10Apr_IMGP0073(Роздуми під час відбору фотографій конкурсу «Вікі любить Землю»)

Переглядаючи фотографії заповідних територій України, в якості члена журі конкурсу «Вікі любить Землю», я зрозумів кілька важливих речей, якими хочу поділитись з читачами сайту. Сподіваюсь, мої міркування лише підбадьорять авторів фотографій і запевнять у важливості справи, яку вони зробили, завантаживши фото до Вікісховища.

Фотографії заповідних територій можуть мати безліч задач, з думкою про які фотограф спускає затвор. Наприклад:  зберегти прекрасну мить, задокументувати стан заповідної території або просто лишити згадку що ти просто тут був.

Проте далеко не всі фото придатні для використання у фотоконкурсах. І це не мінус багатьох з них, адже їх робили вірогідно зовсім не для того щоб стати учасниками конкурсу.  Разом з тим, «Вікі любить Землю» – не просто конкурс, а перша в історії України фото база фотографій природно-заповідних територій. В Інтернеті немає жодної іншої сторінки, окрім «Вікі любить Землю», яка б містила назви і навіть короткі описи всіх територій природно-заповідного фонду України (ПЗФ). І це – велика відповідальність. Десятки сайтів, що містять інформацію  про окремі заповідні території, не згадують і чверті наявних об’єктів ПЗФ. Тому кожен, хто додав своє фото до Вікісховища, зазначивши його приналежність до конкретної заповідної території – можливо, зробив унікальну справу. Значна частина  об’єктів ПЗФ взагалі не має індексованих фото в Інтернеті. І тому побачити як виглядає даний заповідний об’єкт, можливо, можна лише в базі «Вікі любить Землю». І не важливо, щоб це фото було мистецьким шедевром та переможцем конкурсів. Достатньо того, що користувачі Інтернету отримують унікальну можливість побачити, як насправді виглядає ця територія.

Дуже сподіваюсь, що незабаром списки об’єктів ПЗФ, разом із зібраними в рамках конкурсу фотографіями, займуть гідне місце серед сторінок Української Вікіпедії і стануть одними з найбільш відвідуваних і затребуваних.

Правду кажучи, більшість заповідних територій не виглядатимуть унікальними якщо показати їх на фото. Наприклад ліси. Сотні лісових заказників, створених для охорони рідкісних рослин і місць гніздування рідкісних птахів, будуть виглядати на фото просто лісом. Попри важливу документальну роль таких фото, вразити пересічного глядача ними навряд чи вдасться. Аналогічно, море або хмари можна сфотографувати у тисячах прекрасних неповторних образів, але кожне таке фото не покаже нам чогось, характерного лише для місця зйомки. Фотографії, на які глядач жваво відповість «О, звісно я знаю де це!..» зробити можна далеко не всюди.

Дивлячись на результати свого першого відбору конкурсних фотографій, я зловив себе на думці, що відібрані мною фото переважно є каменями і скелями… Сподіваюсь інші члени журі зроблять більш різноманітний вибір. Чому так вийшло? Мабуть тому що  лише  на відкритих, вільних для погляду територіях, ми можемо побачити унікальний ландшафт – краєвид який буде для нас вирізнятись від сотень інших. І чим масштабніше гори, скелі і каньйони, тим більше вони формують унікальний, впізнаваний образ, назву якого хочеться запам’ятати і зазначати щоразу, коли показуєш свої фото друзям.

Крім того, я старався вибирати фото територій, по яких видно, що їх не торкалась рука людини, адже заповідна територія, хоч так буває і далеко не завжди, в нашій уяві є дикою природою.

Фонд Вікімедіа підтримав конкурс “Вікі любить Землю”

Wikimedia_Foundation_RGB_logo_with_text.svg19 травня Дорадчий грантовий комітет (Grant Advisory Committee) Фонду Вікімедіа підтримав грантову заявку ГО “Вікімедіа Україна” щодо конкурсу “Вікі любить Землю”. Тож тепер маємо додаткові кошти на призи, фінальну церемонію та публікацію листівок та календарів зі світлинами-переможцями.

Також інформуємо, що за численними побажаннями ми переносимо урочисту церемонію нагородження переможців конкурсу на вихідний день, щоб усі призери з інших міст мали змогу приїхати до Києва. Вартість проїзду переможцям із інших міст, нагадаємо, буде компенсовано завдяки партнерам конкурсу. Час, дату і місце проведення фінальної церемонії буде повідомлено найближчим часом. Будемо раді бачити на заході усіх учасників конкурсу “Вікі любить Землю”, для яких готуємо приємні сюрпризи.

Красиво і корисно: 21 магнолію висадили у київському Ботанічному саду імені академіка О.В.Фоміна

21 магнолію висадили науковці Ботанічного саду імені академіка О.В.Фоміна разом із співробітниками компанії «КПМГ-Україна», яка подарувала ці дерева, та Чемпіоном світу та Європи з плавання, Президентом ГО «Фонд підтримки молодіжного та олімпійського плавання» Денисом Силантьєвим. Завдяки участі 236 добровольців-співробітників КПМГ із Києва, Донецька та Львова, крім висадки магнолій, було проведено заходи із благоустрою Ботсаду. Колекція магнолій Ботанічного саду імені академіка О.В.Фоміна є найбільшою у Східній Європі. Продовжити читання

Конкурс завершено. Перші підсумки

Каштанова алея в Полтаві. Фото користувача Сарапулов, надіслане на конкурс за 20 секунд до його завершення

Отже, сьогодні о 0:00:00 за Київським часом конкурс “Вікі любить Землю” завершився. Якщо відкинути ті кілька світлин, які потрапили в конкурсну категорію до початку і після завершення конкурсу – маємо 11736 фотографій. Їх завантажували з 15 квітня до 15 травня 365 учасників. За цей час сайт конкурсу відвідали понад 100 тисяч користувачів Інтернету . Продовжити читання

Останній конкурсний день: рубіж 10000 подолано!

Регіональний ландшафтний парк “Диканський”: р. Ворскла поблизу с. Михайлівка. Автор Сергій Криниця. Це фото було завантажене під №10000

Сьогодні, в останній день конкурсу о 05 годині 46 хвилин і 57 секунд було завантажено 10-тисячну конкурсну фотографію. Поспішайте завантажити ще! До кінця доби маєте ще кілька годин.

Уже завтра чекайте на нашому сайті попередні підсумки конкурсу, а саме:

  • Остаточну кількість світлин, завантажених до конкурсної категорії;
    • Лідерів “змагання областей” і відсоток завантажених пам’яток;
    • Імена переможців у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» згідно зі статистикою (остаточно переможців визначає журі);
    • Статистику відвідування сайту конкурсу;
    • Порівняльну характеристику ВЛЗ та інших фотоконкурсів, які проводить Вікімедіа;
    • Інформацію про те, в якому режимі працюватиме журі і які приємні несподіванки для переможців, окрім заявлених раніше, підготували наші партнери.

Слідкуйте за оновленнями на сайті!

36 годин до кінця конкурсу

File:Околиці ведмежатника 5.jpg

Павичі з київського зоопарку, найпопулярнішого об’єкту конкурсантів. Фото – користувач Сарапулов

Рівно півтори доби залишається до закінчення конкурсу — 15 травня о 23:59:59 конкурсний завантажувач буде вимкнено і журі розпочне свою роботу.

Кількість завантажених фотографій перевищила позначку 9000. Найулюбленішим об’єктом наших фотографів виявився київський зоопарк — 176 конкурсних фотографій зроблено саме в ньому. Лише на одну фотографію відстають «Приазовський національний природний парк» (175) і парк «Софіївка» в Умані (174).

Переглянути фотографії  можна в конкурсній категорії – Images from Wiki Loves Earth 2013 in Ukraine. Серед них є і панорамні знімки, фотографії окремих рослин і тварин, гроти, скелі, озера і ріки — всі вони вражають величною красою і дають відчути, яке багатство ми маємо і повинні берегти.

Після закінчення конкурсу організаторам ще слід буде розсортувати фотографії по окремих категоріях — для багатьох об’єктів будуть створені нові, а також «вклеїти» фотографії у відповідні статті Вікіпедії. Ми запрошуємо долучитися до цієї роботи і конкурсантів — тоді Вашу фотографію буде легше знайти зацікавленому читачеві. Але найближчі 36 годин радимо ще і ще завантажувати нові фотографії — чим більше фотографій, тим багатше уявлення про заповідний фонд отримають наші читачі!

З Великоднем!

Турбівський парк – світлина, що була завантажена 3 травня о 14-51 під №5000. Автор: користувач Visem

Оргкомітет конкурсу “Вікі любить Землю” щиро вітає усіх зі світлим святом Великодня. Бажаємо Всім цього дня

Смачної Паски,
Довгої ковбаски,
Твердого холодця,
Крутого яйця,
Смачного хрону,
Міцного самогону!
Христос Воскрес!!!

Але, незважаючи на свята, наш конкурс триває. Станом на 13 годину 5 травня на сервери Вікімедіа завантажено майже 5500 фотографій. Наразі участь у конкурсі беруть 257 користувачів. Нагадаю, що згідно із регламентом конкурсу окрім авторів найкращих фотографій, призи отримають також ті учасники, які завантажили найбільшу кількість світлин різних пам’яток. Станом на сьогодні конкурсна таблиця у цій номінації виглядає так:

Denis Vitchenko 91
Haidamac 91
Kiyanka 42
RBohdan 38
Сарапулов 37
Revontulet 33
Pavel dp 27
Андрій Стебелєв 25
Oillin 24
Anna480 22

Як бачимо, боротьба в розпалі. І зовсім не відомо, яким буде остаточний результат. А список авторів найбільшої кількості світлин, завантажених у рамках конкурсу виглядає так:

Учасник

Число фото

Сарапулов 408
Revontulet 364
Палайда Сергій 314
Alf600 293
Denis Vitchenko 292
Наталі 200
PIRZKHGL 173
WDKeeper 170
Kiyanka 164
Posterrr 156

Минулого року, під час проведення конкурсу “Вікі любить пам’ятки”, лідер цього змагання за рішенням журі також отримав нагороду. Тож, дорогі наші конкурсанти, використовуйте свята з користю – фотографуйте і завантажуйте світлини для участі в конкурсі “Вікі любить Землю”. Переглянути детальну статистику конкурсу відтепер можна на сторінці: http://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Проект:Вікі_любить_Землю/Статистика

4000. ВЛЗ прямує до екватора

Парк графа Гейдена, с. Сутиски, Тиврівський район, Вінницької області. Автор Posterrr. Ця світлина отримала ювілейний № 4000.

Конкурс “Вікі любить Землю” поступово наближається до екватора. Одній із 10 світлин Сутиського парку-пам’ятки, які завантажив для участі в конкурсі користувач Posterrr пощастило стати 4000-ною. Ось що розповідає Вікіпедія про цей парк: “Колишня садиба маєтку графа Д. Ф. Гейдена, вибудована в 2 половині 19 ст. Палац не зберігся, лишилися лише неоготичні флігелі. На окраїні поселення з боку районного центру Тиврів – ворота з вивіскою школи-інтернату. Довга під’їздна доріжка веде до стилізованої вартової башти. Це — колишня садиба маєтку графа Д. Ф. Гейдена, вибудована в другій половині дев’ятнадцятого століття. Сам палац не зберігся, лишилися лише флігелі, які були зведені колись „під готику”. Разом з новими будинками та непродуманою посадкою дерев флігелі приховують колись чітке планування чудового парку. Ділянка під садибу була вибрана напрочуд вдало. Тут Південний Буг зустрічає високі скелі рожевого граніту на лівому березі, круто звертає між лісистими пагорбами. Намагаючись використати головну принаду місця — мальовничість пейзажів, яка відкривається з кручі на дальні хати Сутисок, творці парку підкорили планування алей оточуючому ландшафту. Дерева вздовж бровки відкосів згруповані так, що кожна точка огляду як рамкою оточена зеленню, неначе жива картина. Пейзажі тут найпрекрасніші із тих, що можна знайти на Вінниччині, та, можливо, і в Україні”. (За путівником Д. Малакова)

Загалом, кількість завантажених світлин з правильними ID з Вінниччини вже перевищила сотню. У змаганні областей продовжує утримувати лідерські позиції Крим, проте на п’яти йому наступає Київ, особливо за числом відзнятих об’єктів (73 – 67) та відсотком сфотографованих пам’яток (46 – 37). Ще одна цікава статистика – щодня сайт конкурсу відвідує в середньому близько 5000 людей, з них майже 80% з України, 5% з Чехії, майже три ідентифікуються як “Європейський Союз”. Зараз оргкомітет конкурсу працює над інстументами, які дозволять порахувати користувачів, які завантажили найбільшу кількість світлин. Слідкуйте за оновленнями!